Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Блажівської Н.Є., при секретарі судового засідання Серпутько Т.С. (за участю представників сторін: від Позивача: М. А. Д., О. М. В., М. О. М., від Відповідача: Т. В. В.) за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Національної радіокомпанії України (надалі - Позивач) до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України (надалі - Відповідач) про скасування частини рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України встановив:

Національна радіокомпанія України (надалі - НРКУ або Позивач) звернулась із адміністративним позовом до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України (надалі - Національна Рада або Відповідач), в якому зазначила про незаконність частин 3, 4 та 5 рішення Національної Ради від 28 листопада 2007 року N 1706 - про анулювання ліцензії НР N 0500 від 11 грудня 2002 року (надалі - Ліцензія) в частині мовлення на деяких частотах, зазначених у додатку N 3. Повний перелік частот, стосовно яких було анульовано Ліцензію зазначено у частинах 3 та 4 Рішення Національної Ради N 1706. Частиною 5 Рішення Національної Ради N 1706 НРКУ було зобов'язано подати документи для внесення відповідних змін до ліцензії.

Позивач просить скасувати частини 3, 4, 5 Рішення Національної Ради N 1706 від 28 листопада 2007 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на положення Закону України "Про телебачення і радіомовлення", зокрема, статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", яка передбачає можливість анулювання ліцензії безпосередньо Національною Радою у випадку відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії. Позивач зазначив, що ліцензія N 0500 на мовлення була видана 11 грудня 2002 року. У Додатку 1 до Ліцензії зазначено, що датою початку мовлення є 12 грудня 2002 року. Позивач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ліцензіат має право розпочати мовлення протягом року з дати набрання ліцензією чинності. Позивач зазначив також, що мовлення на частотах, передбачених Ліцензією було розпочато у строк, передбачений статтею 43 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Факт відсутності мовлення на 170 частотах, зазначених у Ліцензії, у 2007 році Позивач пояснив відсутністю державного бюджетного фінансування. Позивач, вважає, що відсутність мовлення на 170 частотах у 2007 році не може бути підставою для анулювання ліцензії Національною Радою.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи при цьому наступне. З 12 листопада 2007 року до 16 листопада 2007 року Національною Радою було проведено позапланову перевірку діяльності НРКУ. За результатами перевірки було встановлено порушення НРКУ умов Ліцензії. Зокрема, перевіркою було встановлено відсутність протягом року мовлення НРКУ на 170 частотах, зазначених у Ліцензії. Відповідач зазначив також, що факт відсутності мовлення на 170 частотах підтвердив Віце-Президент НРКУ Ю. В. В. Відповідач зазначив, що відповідно до статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національна Рада анулює ліцензію на мовлення на підставі відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії. При цьому, Відповідач зазначає, що відсутність державного бюджетного фінансування мовлення не є підставою для незастосування статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оскільки зазначеною статтею 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" не передбачено жодних винятків.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:

16 листопада 2007 року Національною Радою, за результатами здійснення позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії, на підставі документальних свідчень і з врахуванням відсутності державних контрактів на виконання державного замовлення з розповсюдження (трансляції) радіопрограм НРКУ в 2007 році, зафіксовано відсутність мовлення на 170 частотних присвоєннях із 271, зазначених у Ліцензії, що підтверджується Актом N 14/Кі/А/07 від 16 листопада 2007 року, копія якого є в матеріалах справи. На підставі Акту N 14/Кі/А/07 від 16 листопада 2007 року позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії Національною Радою було прийнято Рішення N 1706.

Відповідно до частини 3 Рішення Національної Ради N 1706 Національна Рада вирішила анулювати Ліцензії в частині мовлення на частотах, зазначених у Додатку 3 до Ліцензії, вилучивши з Додатка 3 частоти мовлення відповідно до переліку, наведеного у частині 3 Рішення Національної Ради N 1706 , до прийняття окремого рішення Національної Ради.

Згідно з частиною 4 Рішення Національної Ради N 1706 Національна Рада вирішили анулювати Ліцензії в частині мовлення на частотах, зазначених у Додатку 3 до Ліцензії, вилучивши з Додатка 3 частоти мовлення відповідно до переліку, наведеного у частині 4 Рішення Національної Ради N 1706, та оголосити конкурс на отримання ліцензії на мовлення.

Частиною 5 Рішення N 1706 було зобов'язано Позивача подати документи для внесення відповідних змін до ліцензії на підставі статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

При цьому, в якості правового обґрунтування своїх дій, Відповідач використав пункт "г" частини 2 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", який передбачає, що "Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Національною Радою здійснено невірне тлумачення статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" як підставу для анулювання Ліцензії. Пункт 7 частини 3 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" знаходиться у прямому логічно-смисловому зв'язку із частиною 1 статті 43 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", яка передбачає, що "Організація-ліцензіат має право розпочати мовлення протягом року з дня набрання ліцензією чинності". Таким чином, застосування пункту "г" частини 2 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" є можливим тільки за умови, коли телерадіоорганізація протягом року від дати набуття чинності ліцензією не розпочне мовлення на частотах, визначених у ліцензії. У випадку, коли телерадіоорганізація розпочала мовлення у встановлені строки, а пізніше тимчасово припинила мовлення через будь-які обставини, зокрема, через припинення чи обмеження державного бюджетного фінансування, пункт "г" частини 3 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" застосуванню не підлягає.