Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої - судді Блажівської Н.Є., суддів - Кротюка О.В. та Костенка Д.А, при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконним та нечинним пункту постанови.

У судовому засіданні 8 серпня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

ОСОБА_1 (надалі - також "позивач") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - також "відповідач"), та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним та нечинним абзац 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 499 від 28 травня 2008 року, в частині визначення грошового забезпечення військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана норма пункту абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 499 від 28 травня 2008 року (надалі - також "Порядок"), є незаконною, оскільки суперечить положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, аналіз оскаржуваного пункту Порядку дає підстави дійти висновку, що складові грошового забезпечення, визначені відповідачем в Порядку, не відповідають таким складовим, які визначені в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зокрема, представник позивача звернув увагу на те, що частиною 2 статті 9 вищевказаного Закону до складу грошового забезпечення включено надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії. Однак, всупереч цьому, в оскаржуваному абзаці 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку такі види додаткового грошового забезпечення відсутні.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Додатково представник відповідача звернула увагу на те, що положення оскаржуваного абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку не суперечить положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки всі складові грошового забезпечення, передбачені оскаржуваним пунктом Порядку, містяться в частині 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім того, представник відповідача посилалася на те, що позивачем не доведено його право на оскарження абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є суб'єктом відповідних правовідносин.

Враховуючи вимоги вищевказаного положення Кодексу адміністративного судочинства України, позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт.

В обґрунтування того, що позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний абзац пункту нормативно-правового акта, ОСОБА_1 було надано Суду витяг з наказу командира військової частини А 1494 (по стройовій частині) від 20 грудня 2010 року N 308 (про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу частини) та копію довідки до акта огляду МСЕК серії ЖИА N 116790 від 26 листопада 2010 року (про встановлення третьої групи інвалідності з 26 листопада 2010 року, травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби).

Враховуючи вищевикладене, Судом встановлено, що позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується абзац 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 499 від 28 травня 2008 року, в оскаржуваній частині.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та відносини у цій галузі врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - також "Закон").

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону) .

Статтею 16 Закону визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Так, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 16 Закону) .

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (оскаржуваний в частині Порядок) .

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку визначено, що одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

При цьому, згідно з абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 4 жовтня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002 р. N 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829.

На думку позивача, положення абзацу п'ятого підпункту 4 пункту 2 Порядку в частині визначення грошового забезпечення військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, - є незаконним та таким, що суперечить положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.