розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України –Хоруженка Вадима Анатолійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України до Кабінету міністрів України та Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання незаконним та скасування додатку до Постанови Кабінету Міністрів №506 від 20.05.2009 року, Постанови Кабінету Міністрів України №125 від 03.02.2010 року та визнання відсутність компетенції та заборону вчинення дій на включення Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України до переліку суб’єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, -

У березні 2010 року Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом в якому просили визнати незаконним та скасувати додаток до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій" № 506 від 20.05.2009 року в частині включення в додаток до Постанови Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України, визнати незаконною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №125 "Про внесення змін у додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №506" в частині включення в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №506 Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України, визнати незаконними дії Кабінету Міністрів України по прийняттю Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №125 "Про несення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №506"в частині включення в додаток до Постанови кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №506 Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України, визнати незаконними дії Кабінету Міністрів України по включенню Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, визнати відсутність компетенції Кабінету Міністрів України на включення Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, заборонити Кабінету Міністрів України вчиняти дії щодо включення державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій та заборонити Головному контрольно-ревізійному управлінню України проводити державний фінансовий аудит окремих господарських операцій Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2010 року та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

З вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не погоджується суд апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 506 затверджено порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року № 125 внесено зміни в додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 506, а саме до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, було включено Державне підприємство "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач не погоджується із включенням його до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій оскільки позивач діє на підставі принципів самоокупності та самофінансування, фінансування з державного бюджету не здійснюється, тому включення позивача до такого переліку є безпідставним, крім того позивач вказує на відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень на визначення переліку підприємств щодо яких слід проводити державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, а вправі лише встановлювати порядок проведення такого.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої, судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією меж і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи вказане у сукупності, суд звертає увагу на Закон України "Про управління об’єктами державної власності".(№185-V від 21.09.2006 року), який визначає правові основи управління об’єктами державної власності.

Статтею 5 Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України є суб’єктом управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об’єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб’єктам управління, визначеними цим Законом.