Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі - Ісаковій Є.К., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи.

Одеська обласна асоціація роботодавців Півдня України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Кабінету Міністрів України про визнання постанови від 05.03.2009 р. N 278 "Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" протиправною та нечинною.

В подальшому до суду з аналогічними позовними вимогами звернулися Підприємство облспоживспілки "Госпрозрахункове об'єднання ринків м. Вінниці", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія", Приватне підприємство "Колібріс", Миколаївська обласна спілка товариств, Закрите акціонерне товариство "Сігма-Спорт", Підприємство Харківської облспоживспілки "Олексіївський ринок", Комерційне підприємство Миколаївської громадської організації Футбольний клуб "Миколаїв", ухвалами суду від 14.10.2009 р., 19.11.2010 р., 17.12.2009 р., 18.02.2010 р., 08.04.2010 р. справи були об'єднані в одну N 2а-4429/09/2670.

15.06.2010 р. та 22.06.2010 р. від позивача 1 та позивача 5 через Відділ документального обігу та контролю надійшли уточнення адміністративного позову, в яких просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Кабміну від 05.03.2009 р. N 278 "Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

Позовні вимоги мотивовані тим, що приймаючи спірну постанову Кабмін порушив вимоги встановлені ст. 191 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення", чим були порушені принципи господарювання в Україні, принципи державної політики цін, порушено встановлені законом засоби регулювання цін у державі. Крім того, відповідач порушив основи правопорядку у сфері господарювання (ст. 5 Господарського кодексу України) , загальні принципи господарювання (ст. 6 Господарського кодексу України) , здійснив перевищення меж державного регулювання економічними процесами, порушив принцип ринкового саморегулювання, принцип балансу та паритетності, економічної виваженості та обґрунтованості.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, свою позицію виклав в запереченнях на позов, в яких просив в задоволенні вимог відмовити, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим. Вважає, що оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству та видана в межах повноважень Уряду.

Треті особи залучені на стороні позивачів підтримали позицію останніх та просили адміністративний позов задовольнити.

Треті особи залучені на стороні відповідача в задоволенні адміністративного позову просили відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

05.03.2009 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 278 "Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи", якою вніс зміни у абзац 28 пункту 12 до постанови N 1548 від 25.12.96 р. "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", а саме редакцію абзацу 28 пункту 12 додатка до постанови від 25.12.96 р. N 1548 виклав у такій редакції:

"граничні розміри плати за послуги, що надаються у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів; граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів".

В результаті цього Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міська державна адміністрація набули повноважень додатково встановлювати граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень 9 площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Крім того, оскаржуваною постановою Кабінет Міністрів України затвердив примірний договір оренди торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (з включенням послуг з їх обслуговування), зобов'язав Міністерство економіки України та Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва розробити порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, а також зобов'язав Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації вжити заходи щодо недопущення зростання цін та запровадити на період до подання фінансово-економічної кризи у порядку, встановленому законодавством, регулювання цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

На думку позивачів спірна постанова є економічно необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства, що призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а тому останні і звернулися до суду за їх захистом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції України) .

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України (ч. 2 ст. 120 Конституції України) .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України) .

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до повноважень Уряду включено забезпечення проведення державної політики цін та здійснення державного регулювання ціноутворення з обов'язковим інформуванням Антимонопольного комітету України.

В свою чергу, основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням, порядок регулювання ціноутворення встановлюється Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Згідно з статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Стаття 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачає повноваження Уряду у сфері забезпечення державної політики цін, а саме Кабінет Міністрів України:

- забезпечує здійснення в республіці державної політики цін;

- визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного регулювання, крім сфери телекомунікації;

- визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Отже, Законом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної політики цін, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Разом з тим, враховуючи вимоги ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передумовою прийняття відповідачем нормативно-правового акта, яким визначаються повноваження органів державного регулювання в галузі встановлення і застосування державних фіксованих цін і тарифів або граничних рівнів цін (тарифів), або граничних відхилень від фіксованих цін і тарифів, є затвердження відповідачем, власне, переліку продукції товарів і послуг, відносно яких запроваджується державне цінове регулювання.

Проте, в даному випадку відповідач вніс зміни до нормативно-правового акта - постанови від 25.12.96 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)". Постанова не затверджує перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, про який йдеться у абз. 3 ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Уряд не приймав нормативно-правового акта, яким би був затверджений перелік продукції, товарів і послуг, і до якого включалося б надання в оренду торгових приміщень (площ), на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що порушення відповідачем чинного публічно-правового порядку у сфері державного регулювання цін, полягає у недотриманні способу здійснення державної політики цін, а саме включення до компетенції Ради міністрів автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій питання цінового регулювання відносно певного ресурсу без попереднього затвердження переліку продукції, товарів, послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, до якого включено такий ресурс. Внаслідок цього без належних на те правових підстав відбулася підміна способів державного цінового регулювання, що, крім іншого, призвело до необґрунтованого включення до його об'єктів такого економічного ресурсу як оренда торгових приміщень (площ), на ринках продовольчих та непродовольчих товарів.

Так, відповідно до абз. 3 ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Уряд визначає перелік лише продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами.

Статтею 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Із зазначеної норми закону випливає, що, крім продукції, товарів, послуг, в якості об'єктів державного цінового регулювання можуть виступати й інші ресурси. Тобто, продукція, товари та послуги є окремою категорією ресурсів і не відображають всі економічні цінності, які перебувають в цивільному та господарському обігу.

Разом з тим, Уряд не має права на вповноваження органів управління затверджувати державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи відносно інших ресурсів, ніж продукція, товари і послуги.

При цьому, оренда, за своєю правовою природою не відноситься до поняття продукції, товарів або послуг.

Зокрема обіг економічних цінностей, в тому числі оренда торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, відбувається в межах цивільних правовідносин, що регулюються Цивільним кодексом України, а між суб'єктами господарювання - Господарським кодексом України.