Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Ковзель П.О., Кочан В.М., при секретарі Ісаковій Є.К., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, треті особи: 1) Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 2) Національна комісія регулювання електроенергетики України, про визнання незаконним п. 2 постанови від 28.01.2009 р. та зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників сторін: від позивача: Лук'яненко В.В. за дов. N 05/1/2-6-10 від 12.01.2010 р., від відповідача: Головатенко О.М. за дов. N 29-22/92 від 18.03.2010 р., від третьої особи 1: Куницький В.В. за дов. N 14-57 від 19.03.2010 р., від третьої особи 2: не з'явився,

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним п. 2 постанови від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" та зобов'язання відповідача привести у відповідність із законом п. 2 постанови від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. В обґрунтування заявленого позову здійснює посилання на абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", ст. ст. 19, 57, 58 Конституції України та зазначає, що постанови Кабміну набирають чинності не раніше, ніж з дня їх опублікування.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, свою позицію виклав в письмових запереченнях, в яких вказує, що спірна постанова є законною, прийнята урядом в межах повноважень та відповідно до визначеної процедури прийняття актів Кабміну.

Представник третьої особи 1 в наданих суду письмових поясненнях просив суд у задоволенні позову відмовити.

В поясненнях до адміністративного позову третя особа 2 просила відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" ( із змінами від 04.02.2009) внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 25.12.96 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", від 27.12.2001 р. N 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", від 29.04.2006 р. N 605 "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що пункт 2 цієї постанови суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України "Про прокуратуру" Генеральною прокуратурою України було винесено 25.05.2009 р. протест на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. N 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Протест прокурора підлягає обов'язковому розгляду у десятиденний строк після його надходження (ч. 3 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру") .

Листом від 09.06.2009 р. N 9355/0/2-09 Перший віце-прем'єр-міністр України повідомив про те, що при прийнятті спірної постанови уряд діяв виключно в межах законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" у разі відхилення протесту прокурор може звернутись до суду про визнання акта незаконним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

У пункті 2 оскаржуваної постанови зазначено, що вона набирає чинності з 1 січня 2009 року, крім пункту 3, який набирає чинності з 1 лютого 2009 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.