Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Перехрестя" (далі - ТОВ) до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство транспорту та зв'язку України, Державна адміністрація залізничного транспорту "Укрзалізниця", про визнання частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року N 415, встановила:

У липні 2005 року ТОВ звернулося до суду з позовом про визнання недійсним пункту 1 (абзац перший) постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року N 415 "Про передачу Укрзалізниці повноважень з управління державними корпоративними правами відкритих акціонерних товариств" (далі - ПКМУ N 415) та Додатка до вказаної постанови в частині включення ВАТ до Переліку відкритих акціонерних товариств, повноваження з управління державними корпоративними правами яких передаються Укрзалізниці, з моменту прийняття постанови.

Господарський суд м. Києва постановою від 17 листопада 2005 року позов задовольнив.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 19 квітня 2006 року постанову суду першої інстанції скасував й ухвалив нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2007 року рішення апеляційного суду скасовано й залишено в силі постанову господарського суду м. Києва від 17 листопада 2005 року

У скарзі ВАТ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить ухвалені судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях до неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що спірною постановою були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони зроблені без належного правового аналізу акта управління, що був предметом оскарження.

Зокрема, вирішуючи цей спір, суд зобов'язаний був за критерієм юридичної природи цього акта управління визначитися із наведенням відповідних доводів, до яких актів він належить - до нормативно-правових чи індивідуальних (ненормативного характеру).