Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів: Пилипенко О.Є. (головуючий), Ковзель П.О., Кочан В.М., при секретарі - Корніюк А.В., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Акціонерного товариства "Українська пожежна - страхова компанія" до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство охорони здоров'я України, про здійснення дій щодо приведення у відповідність з вимогами чинного законодавства України постанов від 28.01.97 р. N 79 та від 17.09.97 р. N 1021 (за участю представників сторін: від позивача: П.О.Л. пред. за довір. (...), від відповідача: не з'явився, від третьої особи: не з'явився) В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Українська пожежна - страхова компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання незаконними та нечинними словосполучення "крім експертної" та "у тому числі з Компанією" в п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.97 р. N 79 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України", а також про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.97 р. N 1021 "Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України" в частині, а саме в п. 1 словосполучення: "придбаного (виданого) в державній акціонерній страховій компанії України з надання експертної медичної допомоги іноземним громадянам", в п. 2 слова "Державною", в п. 6 слова "Державна", в абзаці 5 пункту 13 словосполучення "крім експертної" та "у тому числі з Компанією".

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що спірні постанови суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме, законам України "Про страхування", "Про захист економічної конкуренції", Господарському кодексу України та ст. 42 Конституції України, оскільки спірними постановами передбачено обов'язкову наявність у іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, страхового полюса (сертифіката), що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги іноземним громадянам, що не передбачено зазначеними вище нормами.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що оскаржувані постанови відповідають вимогам чинного законодавства та не порушують права, свободи та інтереси позивача, а також наполягає на відмові позивачу у позові, оскільки ним пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України, в судове засідання жодного разу не з'явилась, письмових пояснень по суті спору суду не надала.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 10 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що медична допомога особам цієї категорії надається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті відповідачем були прийняті оскаржувані постанови від 28 січня 1997 року N 79 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України" та від 17 вересня 1997 року N 1021 "Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України".

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1997 року N 1021 "Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України" установлено обов'язкову наявність в іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, страхового поліса (сертифіката), що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги іноземним громадянам.

Позивач стверджує, що спірні постанови суперечать нормам чинного законодавства, оскільки статтею 7 Закону України "Про страхування" визначений виключний перелік видів обов'язкового страхування, які здійснюються в Україні, при цьому такого виду страхування, як обов'язкове медичне страхування з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, вказаним Законом не передбачено.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів спірними постановами позивач посилається на лист Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2008 року N 14620/Мв та розпорядження від 15 травня 2008 року N 8422/Сн, в яких Міністерства внутрішніх справ України неправомірно вимагає від страхових компаній України ліцензію на здійснення такого виду страхування, який взагалі не передбачений законодавством, обмежуючи при цьому права тих страхових компаній, зокрема позивача, які мають всі правові підстави на здійснення медичного страхування іноземців та осіб без громадянства, включаючи страхування з надання екстреної медичної допомоги, при цьому Міністерства внутрішніх справ України посилається на спірні постанови.

На виконання вимог МВС України позивач звернувся до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з заявою на видачу ліцензії на здійснення обов'язкового страхування іноземців та осіб без громадянства з надання екстреної медичної допомоги. Позивачу було відмовлено у видачі ліцензії на провадження такого виду страхової діяльності (лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2008 р. N 7877/08-8 про відмову у видачі ліцензій додається), з підстав відсутності такого виду страхування у переліку обов'язкових видів страхування, на які видається ліцензія.

Слід також зазначити, що такий вид страхування не передбачений жодними нормативними актами, які були та є підставою для видачі та оформлення страховиками України ліцензій на здійснення страхової діяльності. Міністерство охорони здоров'я України листом від 25.07.2008 р. N 1.02/47 повідомило, що аналіз законодавства дає підстави вважати, що екстрена медична допомога є складовою частиною медичної допомоги населенню.

Згідно Закону України "Про страхування" страховики на території України мають право займатися тільки тими видами страхування, на які вони отримали відповідну ліцензію від уповноваженого органу.

Таким чином, документом, що може підтвердити право страховика на здійснення медичного страхування іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, включаючи страхування з надання екстреної медичної допомоги є Ліцензія на здійснення обов'язкового медичного страхування.

Позивач не позбавлений права оскаржити протиправні дії Міністерства внутрішніх справ України, яке неправомірно вимагає від страхових компаній України ліцензію на здійснення такого виду страхування, який взагалі не передбачений законодавством, обмежуючи при цьому права тих страхових компаній, зокрема позивача, які мають всі правові підстави на здійснення медичного страхування іноземців та осіб без громадянства, включаючи страхування з надання екстреної медичної допомоги.

Спірні постанови були прийняті та оприлюднені відповідачем в газеті "Урядовий кур'єр" та Офіційному віснику України у 1997 році.

Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.