Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого – судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Матолича С.В.

при секретарі – Капустинському М.В.,

за участю представників: Кабінету Міністрів України – Гаврищука А.В.; ЗАТ "ПРОСТО-страхування" – Нікітіного О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та Генеральної прокуратури України на постанову господарського суду м. Києва від 21 березня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року у справі №45/60-А за позовом закритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною і нечинною постанови, -

У грудні 2006 року закрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" (скорочена назва – ЗАТ "ПРОСТО-страхування") звернулося в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просило визнати незаконною і нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. №1645 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Постановою господарського суду м. Києва від 21 березня 2007 року позовні вимоги задоволені.

__________________________________________________________________

Справа № К-3953/08, К-4310/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року скасоване рішення суду першої інстанції в частині, що стосується заміни слів "іноземні громадяни" на слова "іноземці та особи без громадянства" та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, рішення суду першої інстанції змінене – у резолютивній частині словосполучення "визнати недійсною та скасувати" замінено словосполученням "визнати незаконною і нечинною". В решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Кабінет Міністрів України та Генеральна прокуратура України звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких заявники просять скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ЗАТ "ПРОСТО-страхування" здійснює страхову діяльність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають в Україні" від 28.01.1997 р. №79 у двох формах: добровільне страхування та обов’язкове медичне страхування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 23.11.2006 р. №1645 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 р. №79, 17.09.1997 р. №1021 та 04.12.1998 р. №1926.

Згідно ч.2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Оскільки, ЗАТ "ПРОСТО-страхування" здійснює страхову діяльність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 р. №79 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають в Україні" товариство має право на оскарження постанови Кабінет Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 23.11.2006 р. №1645.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 7 вказаного вище Закону встановлено, що для здійснення обов'язкового страхування, Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який здійснює той чи інший вид господарської діяльності, який потребує ліцензування, має право здійснювати лише той вид господарської діяльності, який зазначений (вказаний) у виданій йому ліцензії, іншими видами господарської діяльності, не вказаними в ліцензії, суб'єкт господарювання не має права займатися.

До внесення відповідачем змін до абзацу 5 п.7 постанови від 04.12.1998 р. №1926 постановою від 23.11.2006р. № 1645, однією із умов надання медичної допомоги іноземним громадянам була наявність у страховика ліцензії з медичного страхування, яке відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхування" відноситься до обов'язкових видів страхування і на здійснення якого позивач 15.10.2002 р. отримав ліцензію Серії АА № 239922.

Після внесення оскаржуваною постановою змін до абзацу 5 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.1998 р. №1926, змінилися і умови надання медичної допомоги іноземним громадянам, зокрема, для здійснення такого виду діяльності вже необхідна наявність у страховика ліцензії на здійснення медичного страхування (безперервне медичне страхування), яке, згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" є добровільним видом страхування.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначають про помилковість твердження, що Кабінетом Міністрів України змінено лише порядок здійснення медичного страхування іноземців, що не суперечить його повноваженням, визначеним у ст. 7 закону України "Про страхування" виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" всім іншим іноземцям та особам без громадянства медична допомога подається у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України обов'язковим визнається страхування, яке здійснюється на основі Закону. Перелік видів обов'язкового страхування, що здійснюється на території України, визначається ст. 7 Закону України "Про страхування", серед яких, зокрема, зазначено "медичне страхування".