Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Фурдичко Б. М,

за участю: позивача –ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України ОСОБА_7 про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним підпункту 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 504/2010; зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_6 звернувся з позовом до Президента України ОСОБА_7, із врахуванням уточнених позовних вимог якого просив визнати протиправними дії та бездіяльність Президента України, визнати незаконним підпункт 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 504/2010; зобов’язання вчинити певні дії.

Зазначив, що є головним редактором друкованого засобу масової інформації "Правдошукач". 02 червня 2010 року ним направлено до Адміністрації Президента України офіційне подання щодо акредитації на Зібрання з нагоди виголошення Президентом України послання до Українського народу (03 червня 2010 року) та прес-конференцію Глави держави (04 червня 2010 року). 03 червня 2010 року в Адміністрації Президента України підтвердили задоволення подання. Однак 04 червня 2010 року співробітники Управління державної служби охорони України не допустили його (позивача) на прес-конференцію. 05 червня 2010 року він відповідно до ст. 16 Закону України "Про звернення громадян"подав Президенту України скаргу на дії Адміністрації Президента України, відповідь на яку надала сама ж Адміністрація. Вважає такі дії (направлення скарги органу, дії якого оскаржуються) і бездіяльність (нездійснення особистого контролю за розглядом скарги на дії Адміністрації Президента України) протиправними. Вказує, що підпункт 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, яким на неї покладено завдання по розгляду звернень громадян, не відповідає статті 7 Закону України "Про звернення громадян", в зв’язку з чим просить визнати це положення незаконним і зобов’язати Президента України привести його у відповідність до вимог Закону.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належними чином, своєю письмовою заявою просив справу розглядати в його відсутність.

В запереченнях на позов представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що повноваження організовувати розгляд звернень громадян до Президента України покладені на Адміністрацію Президента України; відповідь на звернення позивача Адміністрацією надана; особисті права та інтереси позивача підпунктом 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України не порушуються.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2010 року ОСОБА_6 направив на ім’я Президента України ОСОБА_7 листа щодо усунення порушень процедури акредитації та надання інформації про авторський колектив "Програми економічних реформ на 2010-2014 роки".

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_6 обґрунтував свої вимоги тим, що Президент України фактично його скаргу не розглянув, права його не поновлені, відповідь він отримав від органу, дії якого оскаржив, з порушенням строків розгляду скарги; крім того, обов’язок розгляду Адміністрацією Президента України звернень громадян, який зазначений в підпункті 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, не відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про звернення громадян", оскільки не має обумовлень щодо заборони розгляду нею скарг на дії самої Адміністрації, тому просить визнати підпункт 20 пункту 4 Положення "Про Адміністрацію Президента України"незаконним і зобов’язати Президента України внести в нього зміни шляхом приведення його у відповідність до вимог статті 7 Закону України "Про звернення громадян".

Відмовляючи в позові, суд виходить з наступного. Конституцією України встановлені повноваження Президента України. Зокрема, статтею 106 Основного Закону України встановлено, що Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; 9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України; 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; 15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; 16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; 21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; 22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України; 23) утворює суди у визначеному законом порядку; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 27) здійснює помилування; 28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; 29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України; 30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України; 31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України. Конституцією України не передбачено обов’язок Глави держави особисто надавати відповіді на звернення до нього.