Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., суддів Бєломєстнова О.Ю., Стойки В.В., при секретарі судового засідання Лакушевій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування Указу Президента України Віктора Ющенка N 46/2010 від 20 січня 2010 року "Про присвоєння С.Бандері звання Герой України" за участю позивача: ОСОБА_1 - особисто відповідача: не з'явився (від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився), В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання незаконним Указу Президента України Віктора Ющенка N 46/2010 від 20 січня 2010 року "Про присвоєння С.Бандері звання Герой України" та зобов'язання скасувати його.

Ухвалою суду від 2 квітня 2010 року закрито провадження в адміністративній справі N 2а-1219/10/0570 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Президента України про зобов'язання Президента України скасувати Указ Президента України Віктора Ющенка N 46/2010 від 20 січня 2010 року "Про присвоєння С.Бандері звання Герой України" у зв'язку із відмовою позивача.

Відсутність підстав для нагородження позивач доводить аналізом положень Конституції України, Закону України "Про державні нагороди", головним з яких є те, що нагороджувана особа не є і ніколи не була громадянином України, що уможливлює нагородження саме даною державною нагородою.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач до судового засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що відповідно до пункту 25 статті 106 Конституції України Президенту України належать повноваження нагороджувати державними нагородами. Крім того, позивач оскаржує Указ Президента України від 20 січня 2010 року N 46/2010 "Про присвоєння С.Бандері звання Герой України" незважаючи на те, що цей акт індивідуальної дії не стосується прав, свобод чи інтересів позивача.

Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу у його відсутності.

Ухвалою від 24 березня 2010 року судом до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, внук нагородженого - ОСОБА_2.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не з'явилась. Про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи адміністративного позову, суд встановив наступне.

20 січня 2010 року Президент України Ющенко В.А. прийняв Указ N 46/2010 "Про присвоєння С.Бандері звання Герой України", яким присвоїв звання Герой України з удостоєнням ордена Держави Бандері Степану Андрійовичу - провідникові Організації українських націоналістів (посмертно) (арк. справи 24).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії протоколу вручення державних нагород України в Національному академічному театрі опери і балету імені Тараса Шевченка від 22 січня 2010 року, Президентом України В.А.Ющенком відповідно до Указу Президента України "Про присвоєння звання С.Бандері Герой України" від 20 січня 2010 року вручено атрибути звання Герой України орден Держави N 227 та посвідчення до звання Герой України N 223 ОСОБА_2 - (внуку нагородженого).

Спірний Указ підписаний Президентом України та оприлюднений на офіційному веб-сайті Президента України в інформаційній мережі Інтернет, де позивач мав можливість з ним ознайомитися.

Повноваження Президента України із нагородження державними нагородами передбачені пунктом 25 статті 106 Конституції України. З цієї норми вбачається, що нагородження державними нагородами є виключною компетенцією Президента України, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про видання спірного Указу у межах компетенції відповідача.

Відповідно до статті 105 Конституції України звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Преамбулою Закону України "Про державні нагороди України" від 16 березня 2000 року N 1549-III передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює державні нагороди України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною.

Цим законом визначено, що державні нагороди України (далі - державні нагороди) є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.

Державні нагороди встановлюються виключно законами України.

Законодавство про державні нагороди складається з Конституції України, цього Закону та указів Президента України, що видаються відповідно до нього.

Державними нагородами є, зокрема, звання Герой України.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про державні нагороди України" від 16 березня 2000 року N 1549-III нагородження державними нагородами провадиться Указом Президента України, що є формою реалізації владних управлінських функцій.

Нагородження державними нагородами може бути проведено посмертно (частина 3 статті 5 розділу I Закону України "Про державні нагороди України") .

Статтею 6 цього Закону визначено, що вищим ступенем відзнаки в Україні є звання Герой України. Звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення. Ця норма є спеціальною щодо звання Герой України тому підлягає переважному застосуванню перед загальними положеннями розділу I Закону.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що вона містить імперативний припис відносно правового статусу особи, яка нагороджується - вона обов'язково повинна бути громадянином України.

Україна як незалежна демократична держава проголошена 24 серпня 1991 року, згідно із Постановою Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року N 1427-XII.