Відповідно до ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , ст. 400-25 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) , ст. 458 Кримінального процесуального кодексу України доводимо до вашого відома, що Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах прийнято постанову та сформульовано обов'язкову для всіх судів України правову позицію.

Верховний Суд України у своєму рішенні (постанова від 19 грудня 2011 року № 5-18кс11) визначив, що у випадку, коли службова особа суб'єкта підприємницької діяльності з метою ухилення від сплати податків умисно включила до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю, достовірно знаючи, що це товариство не є платником податку на додану вартість і це призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах, а також при складанні декларацій з податку на додану вартість, які є офіційними документами, внесла до них завідомо неправдиві відомості, внаслідок чого суб'єктом підприємницької діяльності не було сплачено податок на додану вартість, такі дії не можна кваліфікувати за ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України) як ухилення від сплати податку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах та службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Обґрунтовуючи свій висновок, Верховний Суд України зазначив наступне.

У ч. 2 ст. 366 КК України сформульовано матеріальний склад злочину, при вчиненні якого службове підроблення заподіює тяжкі наслідки. Для інкримінування особі спричинення (заподіяння) її діями певних наслідків необхідно наявність прямого, безпосереднього, а не опосередкованого, причинного зв'язку між її діями і певними наслідками.

Отже, для ставлення у вину особі, що вчинила службове підроблення, спричинення її діями тяжких наслідків, визначення яких дається у п. 4 примітки до ст. 364 КК України , необхідно, щоб такі наслідки знаходились у прямому причинному зв'язку саме з діями, зазначеними у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України.