Вищим Арбітражним Судом України вивчена практика вирішення арбітражними судами України спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів (крім актів про доведення державного замовлення на виробництво і поставку продукції та здачу металобрухту).

У першому півріччі 1992 року арбітражними судами України було розглянуто 168 таких справ, за результатами розгляду яких визнано недійсними 102 акти, в основному державних податкових інспекцій про застосування до підприємств санкцій, встановлених пунктами 7 та 8 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Українській РСР".

Вивчення практики показало, що арбітражні суди, керуючись чинним законодавством України та Інформаційним листом Держарбітражу України від 26 лютого 1991 року N 01-18/140, забезпечують правильне вирішення переважної більшості зазначених спорів.

Одним з принципових питань, що виникають при розгляді заяв підприємств та організацій про визнання недійсними рішень податкових інспекцій і органів, які здійснюють контроль за цінами, є застосування статті 12 Закону України "Про державну податкову службу в Українській РСР". Посилаючись на цю статтю Закону, зазначені органи вважають, що до звернення до арбітражного суду заявник повинен вжити заходів доарбітражного врегулювання спору шляхом оскарження до вищестоящого органу податкової інспекції або контролю за цінами рішення про застосування економічних санкцій.

Окремі арбітражні суди не враховують того, що такі заперечення не відповідають чинному законодавству. Закони України "Про підприємства в Українській РСР", "Про селянське (фермерське) господарство", "Про споживчу кооперацію", а також пункт 2 статті 10 Закону колишнього СРСР "Про кооперацію в СРСР" надають підприємствам, організаціям, колгоспам, на які поширюється дія цих Законів, право звертатися до арбітражного суду з заявою про визнання недійсним акта державного чи іншого органу і не зобов'язують їх попередньо оскаржувати оспорюваний акт за підпорядкованістю. Відповідно до статті 5 Арбітражного процесуального Кодексу України вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів не поширюються на спори про визнання недійсними актів ненормативного характеру, якими, зокрема, є рішення податкових інспекцій про застосування санкцій, передбачених пунктами 7 та 8 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Українській РСР" та статтею 25 Закону України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій".

Отже, з чинного законодавства не випливає обов'язку підприємств і організацій перш ніж звертатися до арбітражного суду з заявою про визнання недійсним рішення податкової інспекції оскаржити його до Головної податкової інспекції. З цим погодилась Комісія з питань планування бюджету, фінансів і цін Верховної Ради України (лист від 16 липня 1992 року N 06-2/9-323).

Статтею 12 Закону України "Про державний податкову службу в Українській РСР" Головній державній податковій інспекції, а також податковим інспекціям по областям, містах надане право скасовувати рішення нижчестоящих податкових інспекцій в разі невідповідності їх чинному законодавству. Скасування рішень може здійснюватись з власної ініціативи відповідної інспекції або на підставі звернення до них платників податків.

Оскільки відповідно до статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні органи, що здійснюють контроль за цінами, мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Українській РСР", наведене у повній мірі стосується прав підприємств і організацій на звернення до арбітражного суду з заявою про визнання недійсними рішень цих органів про застосування до них санкцій, передбачених статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Арбітражний суд розглядає заяви про визнання недійсними тільки обов'язкових для виконання рішень державних та інших органів. Такими, зокрема, є рішення податкової державної інспекції або органу по контролю за цінами про стягнення в доход бюджету відповідних сум санкцій. Тому не можуть оспорюватись в арбітражному суді акти ревізії чи документальної перевірки або дії службових осіб.

У зв'язку з цим помилковим було порушення арбітражним судом справи за заявою підприємства про визнання недійсним розрахунку податку, який підлягяє сплаті до бюджету, надісланого підприємству головним бухгалтером державної податкової інспекції району. Оскільки податкова інспекція не приймала обов'язкового до виконання підприємством рішення про стягнення податку, дії бухгалтера інспекції слід було оскаржити за підпорядкованістю.

Відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України "Про представника Президента України" представник Президента України на відповідній території має право звертатися до суду з позовом про визнання недійсними актів адміністрації підприємств, організацій і установ, інших юридичних осіб, що суперечать Конституції і законам України, указам Президента України, іншим актам законодавства.