Заслухавши пропозицію Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фесенка Л.І. та інформацію начальника управління вивчення та узагальнення судової практики і статистики Чернушенко Є.А., керуючись приписами частини четвертої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", збори суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Затвердити Положення про організацію і методику узагальнення судової практики (додається).

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вищий спеціалізований суд аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Крім того, статтею 36 зазначеного Закону передбачено, що пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень. Пленум вищого спеціалізованого суду узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального законів; заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ; за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції.

Узагальнення судової практики й аналіз судової статистики - дві взаємодоповнюючі сторони аналітичної роботи, без якої неможливе правильне формування судової практики і належне функціонування судів.

За допомогою професійно виконаних узагальнень судової практики та аналізу судової статистики з'ясовується реальний стан здійснення правосуддя загальними судами, додержання цими судами вимог Конституції та чинного законодавства України.

Правильно організований і проведений аналіз судової практики дозволяє перевірити дотримання норм матеріального та процесуального закону при розгляді справ і виконанні судових рішень; з'ясувати спірні, проблемні питання, які виникають під час розгляду різних категорій цивільних та кримінальних справ, виконання вимог закону щодо виявлення причин злочинів і правопорушень, умов, які сприяли їх вчиненню, внесення подань про усунення зазначених причин та умов. Одержані в ході вивчення та узагальнення судової практики матеріали мають бути основою для підготовки рекомендацій щодо правильного застосування судами законодавства при вирішенні справ, усунення порушень законності у діяльності судів та органів досудового слідства, підвищення кваліфікації і професійного рівня суддів, поширення досвіду, підготовки пропозицій про внесення змін і доповнень до постанов пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судова статистика має прикладний характер. Вона дозволяє виявити закономірності та характерні тенденції, які складаються у діяльності судів щодо вирішення по суті справ певної категорії.

При опрацюванні статистичних даних за відповідний період доцільно порівнювати їх зі статистичними даними за аналогічний період минулих років. Цю інформацію бажано формувати у вигляді порівняльних таблиць.

Велику роль у належній організації аналітичної роботи відіграє її попереднє планування.

У планах роботи, які складаються на певний період, необхідно вказувати конкретну тему узагальнення, строк виконання узагальнення щодо кожного пункту плану і конкретних виконавців. При плануванні аналітичної роботи слід враховувати статистичні дані щодо розгляду справ, відомості про помилки, допущені при їх розгляді та виявлені при перегляді судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, при ознайомленні з роботою суддів на місцях, при розгляді заяв і скарг громадян, що свідчать про недоліки в роботі судів.

Крім плану роботи щодо кожного узагальнення судової практики, також слід складати організаційний план і програму. В плані необхідно зазначати основні етапи роботи з вивчення певного питання, а також терміни виконання та конкретних виконавців. Результативність проведених узагальнень судової практики переважно залежить від правильного вибору їх тематики. Тому програма повинна містити питання, вивчення яких дозволить повно і всебічно дослідити практику застосування судами відповідних норм законодавства, виявити можливі помилки та недоліки в їх застосуванні, підготувати рекомендації щодо удосконалення здійснення судочинства. У програмі проведення узагальнення слід чітко сформулювати завдання, поставлені перед виконавцями, та мету його проведення. Програма складається на основі глибокого вивчення законодавства й інших нормативно-правових актів, які стосуються теми узагальнення судової практики, а також даних судової та іншої статистичної звітності, публікацій у пресі, в тому числі й юридичній, конкретних пропозицій наукових установ тощо. Крім того, слід зазначити, що кожне узагальнення має свою специфіку, яку також необхідно враховувати при роботі над програмою.

До підготовки програм і проведення узагальнень доцільно залучати вчених, а також працівників, які мають практичний досвід, - спеціалістів із відповідної проблематики.

При аналізі судової статистики бажано скоординувати роботу апеляційних судів із роботою Державної судової адміністрації (далі - ДСА України) та її територіальних управлінь з метою уникнення дублювання статистичних даних, а також для запобігання наданню неузгоджених і суперечливих висновків. Узагальнення судової статистики бажано проводити спільно. При проведенні такої роботи варто розробляти єдину програму, визначати виконавців від судів і ДСА України, погоджувати коло питань, за вирішення яких відповідатимуть конкретні виконавці.

Одержані в результаті аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дані мають стати підґрунтям для виправлення помилок, допущених при розгляді справ, зразком правильного й однакового застосування судами чинного законодавства України, а також (за необхідності) - підставою для внесення до нього змін.

Для одержання об'єктивних даних про практику застосування судами законодавства, крім безпосереднього вивчення справ певної категорії, слід використовувати й інші канали надходження різної інформації з досліджуваної теми.

Так, для одержання об'єктивних даних слід витребувати у судів нижчого рівня довідки за підсумками раніше проведених узагальнень із відповідної теми, а також направити таким судам завдання у зв'язку з вивченням судової практики. Такі завдання необхідно спрямовувати в ті суди, чия практика із досліджуваних питань найбільш велика, або в регіони, в яких припускають найбільше помилок у застосуванні законодавства.

Завдання направляється одночасно з розробленою програмою узагальнення судової практики, де повинні бути визначені конкретні цілі й завдання останнього, терміни виконання, зазначені категорії справ, які підлягають вивченню, чітко сформульовані питання, що потребують вирішення. Програма обов'язково повинна містити пропозиції судам висловити свою думку з приводу досліджуваної теми: зазначити спірні питання судової практики, внести свої пропозиції щодо удосконалення законодавства, роз'яснення чинних правових норм тощо. Як правило, до програм додаються аналітичні таблиці, за допомогою яких мають групуватися статистичні дані при проведенні узагальнень.

Для правильного визначення цілей і завдань узагальнення, досягнення належної глибини аналізу застосування судами законодавства й одержання повної та достовірної інформації про стан здійснення правосуддя необхідно забезпечити системний і науковий підходи до дослідження визначеної теми, а також максимальне використання наявних матеріалів при розробленні основних положень програми.

При проведенні узагальнення судової практики у кримінальних справах бажано одержувати від науково-дослідних установ пропозиції щодо вдосконалення законодавства, судової практики з досліджуваного питання, витребувати з правоохоронних та інших зацікавлених установ і відомств матеріали, які доцільно використати при проведенні узагальнення, вивчати справи в судах нижчого рівня, проводити анкетування та опитування суддів.

Одержані при проведенні узагальнення дані необхідно правильно систематизувати та аналізувати.

Під систематизацією розуміється таке розміщення або групування даних, що дозволяє встановити характерні ознаки досліджуваних явищ. Отриманий матеріал може бути систематизований за питаннями програми узагальнення, за допомогою анкет, таблиць, діаграм, опитувальних листів тощо.

При проведенні узагальнення досліджується, насамперед, те, як суди застосовують законодавство на практиці. Для цього відбираються та вивчаються аналогічні справи, що дозволяє виявити як правильне застосування конкретних правових норм при розгляді справ, так і наявні помилки й недоліки. Окремо має бути викладено всі випадки неоднакового підходу до вирішення того або іншого питання застосування правової норми.

Важливе значення має впорядкування підсумкових документів.

Зібраний у процесі вивчення матеріал і результати його аналізу викладаються в довідці за підсумками узагальнення судової практики. Її структура повинна відповідати основним розділам та питанням програми узагальнення судової практики, що дозволяє послідовно і повно, відповідно до визначеної системи, охопити весь вивчений матеріал.

Положення та висновки, викладені в довідці, необхідно підтверджувати відповідними прикладами судової практики, статистичними довідками, а за необхідності іншим інформаційним матеріалом (таблицями, діаграмами, анкетами тощо). У довідці слід наводити виявлені помилки, допущені судами при розгляді конкретних справ, а також вказувати заходи щодо їх виправлення, вжиті в процесі вивчення судової практики.

Не рекомендується перевантажувати підсумковий документ цифровими показниками, а також другорядними питаннями, що не мають суттєвого практичного значення. Завершуватися такий документ повинен окремим розділом, який міститиме висновки і пропозиції щодо порядку реалізації узагальнення судової практики, а також вказівки на вжиття конкретних заходів з усунення виявлених недоліків та поширення позитивного досвіду.

При визначенні категорії кримінальних справ, які підлягають вивченню у ході узагальнення судової практики, необхідно виходити із завдань, поставлених перед конкретним дослідженням. У ході роботи з узагальнення судової практики у кримінальних справах, крім вивчення практики застосування кримінального, кримінально-процесуального або інших законів, можуть вивчатися загальні питання діяльності судів. При цьому можливе вивчення практики застосування як окремих норм права, так і групи таких норм. Тому при проведенні узагальнення, залежно від його конкретних цілей і завдань, може вивчатися практика застосування окремих статей Кримінального кодексу України (далі - КК України) або Кримінально-процесуального кодексу України, норм, об'єднаних в окремі глави цих кодексів; сукупності норм Загальної та Особливо частин КК України тощо.

Якість проведених узагальнень і обґрунтованість зроблених за їх результатами висновків залежить від правильного визначення не тільки категорії справ, які підлягають вивченню, але й визначення їх кількості, що забезпечує максимальний ступінь достовірності одержаних даних.

Вивчення кримінальних справ може бути повним і вибірковим.

При повному вивченні досліджуються всі без винятку кримінальні справи вибраної категорії. Такий метод добору справ доцільно використовувати, наприклад, при вивченні судової практики за окремий період, або у зв'язку з нетривалим терміном дії правової норми, або у зв'язку з незначною поширеністю злочину, тощо.

Вибірковий метод вивчення кримінальних справ є найбільш поширеним, оскільки за умови правильного використання він дає можливість одержати достовірні дані, при цьому не досліджуючи справи, зазначеної в програмі категорії в повному обсязі. Вибірка справ може бути зроблена за територіальною, виробничо-відомчою або іншими ознаками.

Як засвідчує досвід проведених узагальнень судової практики, для правильної організації вибіркового дослідження необхідно дотримуватися певних умов. Для вивчення справ певної категорії, злочини з якої відносно поширені, береться не менше 50 - 100 справ. Окремі справи повинні вибиратися з урахуванням всіх категорій злочинів, що досліджуються, та всіх можливих випадків застосування норм закону.

При проведенні конкретного узагальнення в його основу має бути покладено: аналіз даних про кількість вчинених злочинів і засуджених осіб за певний період, кількість розглянутих справ за певний період порівняно з кількістю розглянутих справ за аналогічний період минулих років, частка засуджених осіб у кількості населення визначеного регіону та її зміни протягом останніх років.

Найбільш часто суди узагальнюють практику призначення покарання, практику розгляду справ про тяжкі злочини, практику розгляду справ апеляційними судами, профілактичну діяльність судів.

Практику призначення покарання варто аналізувати за певними категоріями справ з урахуванням кваліфікації злочину, видами призначеного покарання та його строками. Якщо вивчаються справи про злочини, що кваліфікуються за декількома статтями, то аналіз призначення покарання варто проводити зазначеним способом за кожною статтею окремо. Систематично необхідно аналізувати правильність призначення судами окремих видів покарання (позбавлення волі, виправних робіт, арешту, обмеження волі), звільнення від відбування покарання з випробуванням, закриття кримінальних справ із нереабілітуючих підстав, а також практику умовно-дострокового звільнення. Дуже важливо перевіряти правильність призначення судом покарання з урахуванням особи винного і тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Рекомендується вивчати і таке питання, як призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Крім того, слід вивчати практику звільнення від кримінальної відповідальності.

Вивчення практики розгляду кримінальних справ судами апеляційної інстанції проводиться залежно від поставлених завдань (або усіх кримінальних справ, розглянутих протягом певного періоду, або справ певної категорії). При цьому слід звертати увагу на правильність і своєчасність координації судами апеляційної інстанції діяльності судів нижчого рівня, яким чином вони реагують на допущені цими судами помилки і порушення вимог закону при розгляді справ. Також варто перевіряти, чи мали місце помилки і порушення вимог закону при розгляді справ та матеріалів самими апеляційними судами.

При вивченні судової практики розгляду кримінальних справ необхідно з'ясувати, на вироки яких судів надходить більше всього скарг, в яких судах спостерігається зростання їх кількості порівняно з відповідним періодом минулих років, причини скасування і зміни вироків та ухвал, характер допущених помилок та порушень закону при розгляді справ судами першої інстанції.

До числа питань, які підлягають аналізу при вивченні й узагальненні роботи суду із запобігання вчиненню злочинів та інших правопорушень, варто включати й пов'язані з плануванням заходів щодо профілактики правопорушень, організацією підготовки проведення судових засідань, висвітленням ходу судових засідань у пресі, на радіо і телебаченні, крім того, пов'язані з координацією роботи судів, правоохоронних органів, інших відомств. Одним із завдань діяльності судів є виявлення та усунення причин скоєння злочинів і правопорушень, а також умов, що сприяли їх вчиненню. При з'ясуванні цих питань варто звертатися до рекомендацій щодо винесення окремих ухвал (постанов) і організації контролю за їх виконанням.

При вивченні кримінальних справ про викрадення чужого майна (індивідуального, державного та колективного) рекомендується звернути увагу на такі обставини.

На підставі статистичних даних доцільно визначити, які зміни відбуваються, які стійкі тенденції мають місце в структурі злочинності й судимості за викрадення цього майна, в яких господарських товариствах, підприємствах та інших об'єктах ці злочини вчиняються найчастіше. Необхідно також з'ясувати, як організована робота судів із виявлення й усунення причин і умов, що сприяли скоєнню злочинів. За поданнями слідчих органів, окремими ухвалами суддів, актами ревізій, висновками експертиз та інших документів, що містяться в матеріалах справ, необхідно виявити, в яких відомствах, на яких об'єктах і наскільки поширені недоліки в організаційно-господарській діяльності, що сприяють вчиненню розкрадань, зокрема: незабезпеченість складськими приміщеннями і сховищами, незадовільна їх охорона, неналежний контроль за зберіганням матеріальних цінностей із боку державних контролюючих органів, слабкий відомчий контроль, незадовільний облік надходження і зберігання матеріальних цінностей, порушення правил транспортування тощо.

При вивченні справ про розкрадання державного майна специфічними є питання про виконання вимог кримінально-процесуального законодавства щодо вжиття всіх можливих заходів для забезпечення відшкодування заподіяної злочинами матеріальної шкоди (у тому числі при підготовці справи до судового розгляду). При проведенні узагальнення судової практики у справах цієї категорії варто вивчити й інші специфічні для цих справ питання, а також питання, пов'язані з призначенням покарання, обґрунтованістю й законністю вироків, ухвал тощо.

При вивченні судової практики у справах про злочини, скоєні неповнолітніми, необхідно звернути увагу на стан злочинності та судимості серед підлітків у певному регіоні (районі, місті тощо). При цьому варто провести порівняльний аналіз із попереднім періодом, а також установити, в яких колективах найбільше поширені злочини і правопорушення серед неповнолітніх (у школах, професійно-технічних училищах, конкретних підприємствах). Поряд з іншими питаннями необхідно з'ясувати характер скоєного злочину, умови життя й виховання неповнолітніх правопорушників, дані про їх особу, а також з'ясувати наявність фактів встановлення органами досудового слідства і судом дорослих осіб, які втягнули неповнолітніх у злочинну діяльність, наркоманію, пияцтво тощо. Слід з'ясовувати, чи було дотримано судом вимог процесуального закону при розгляді справ про злочини, скоєні неповнолітніми, чи правильно було призначено покарання, чи було судом вжито заходів до виявлення причин вчинення підліткам злочинів і умов, які цьому сприяли, та їх усунення.

Бажано також звернути увагу на стан роботи суду стосовно організації контролю за виконанням вироків щодо неповнолітніх, яким призначено покарання без позбавлення волі (оперативність направлення вироків до органів внутрішніх справ, організація обліку осіб, яким було призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, своєчасність розгляду подань відповідних органів щодо цих осіб тощо).

Слід також аналізувати стан злочинності й судимості неповнолітніх осіб, які вчинили злочини та правопорушення у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, в динаміці. Необхідно з'ясовувати, наскільки повно суди дотримуються вимог матеріального і процесуального права при розгляді справ вказаної категорії, а також чи вживають суди заходів щодо виявлення та усунення обставин, що сприяли вчиненню злочинів і правопорушень, у тому числі на ґрунті пияцтва та вживання наркотиків.