Главою 32-1 розділу четвертого Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) у редакції Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", зі змінами, внесеними Законом України від 20 жовтня 2011 року N 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України", встановлено порядок перегляду судових рішень у кримінальних справах Верховним Судом України і врегульовано допуск Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування статей 400-11 - 400-18 КПК, відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

1. Право на звернення про перегляд Верховним Судом України судових рішень у кримінальних справах із підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, мають особи, коло яких визначено статтею 384 КПК.

У випадках, встановлених законом, із заявою про перегляд судових рішень можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси і брати участь у цих справах. Наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини відповідно до статті 13 Закону України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Із заявою про перегляд рішення, відповідно до частини четвертої статті 400-14 КПК, можуть звертатися близькі родичі померлого засудженого в інтересах його реабілітації. До їх числа, згідно з пунктом 11 частини першої статті 32 КПК, слід відносити батьків, чоловіка, дружину, дітей, рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків.

Оскільки перелік осіб, яким надано право на подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, визначається законом, не мають права на подання заяви про такий перегляд особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

2. Заяву про перегляд судового рішення у кримінальних справах із підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом може бути подано особою, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, або близькі родичі померлої особи, щодо якої ухвалено таке рішення.

3. У разі надходження заяви про перегляд судового рішення, поданої особою, яка не має права на звернення із такою заявою, суддя-доповідач повертає її заявникові як таку, що не підлягає розгляду, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 400-17 КПК.

Разом із тим, якщо заяву про перегляд судового рішення від імені особи, яка брала участь у справі, подано іншою особою без додання належного документа на підтвердження права на звернення із такою заявою, суддя-доповідач письмово повідомляє особу, яка брала участь у справі, та особу, яка подала заяву про перегляд судового рішення, про наявні недоліки заяви та строк, протягом якого вона зобов'язана їх усунути.

У разі подання заяви від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи, така заява повертається з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 400-17 КПК.

4. Встановлений статтею 400-12 КПК перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у кримінальних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Заява про перегляд судових рішень у кримінальних справах із підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ після їх перегляду в касаційному порядку, тобто:

- після ухвалення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги;

- після ухвалення Верховним Судом України як судом касаційної інстанції судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги, яка подана до 15 жовтня 2010 року.

Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК.

Водночас при перегляді судового рішення у кримінальних справах із підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом касаційний розгляд рішення суду, про перегляд якого подається заява, не є обов'язковою умовою. Такі заяви можуть бути подані на будь-які рішення у кримінальних справах, у тому числі із підстав порушення норм процесуального права.

5. Заява про перегляд судового рішення у кримінальних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, може бути подана за сукупності таких умов:

- наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення (вироку, постанови, ухвали), крім ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі;

- судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми кримінального закону;

- справи стосуються подібних суспільно небезпечних діянь;

- ухвалено різні за змістом судові рішення судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону полягає, зокрема:

- у різному тлумаченні судом (судами) касаційної інстанції змісту і сутності норм кримінального закону, що призвело до різних висновків про кваліфікацію суспільно небезпечного діяння, про наявність чи відсутність складу злочину;

- у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування кримінального закону, який підлягав застосуванню;

- у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема, застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню.

Під подібними суспільно небезпечними діяннями слід розуміти діяння, у яких ознаки складу злочину є тотожними (ідентичними). Втім, не є подібними суспільно небезпечні діяння, якщо, наприклад, у одному випадку між співучасниками мала місце попередня змова на вчинення умисного вбивства потерпілого, а в іншому випадку такої змови не було, і дії особи щодо позбавлення життя потерпілого мали характер ексцесу виконавця, оскільки виходили за межі домовленості з іншим співучасником та не охоплювалися його умислом.

Під ухваленням різних за змістом судових рішень слід розуміти неоднакові за правовими висновками рішення касаційного суду в двох або більше кримінальних справах, предметом розгляду яких були подібні суспільно небезпечні діяння за конкретно визначеними нормами кримінального закону.

Не може бути підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, якщо у заяві про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, йдеться про питання призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності.

При цьому питання призначення покарання пов'язані із застосуванням норм Кримінального кодексу України (далі - КК), що регламентують цілі, систему покарань, види, підстави, порядок та межі призначення покарання особі, яка вчинила злочин.

Питання звільнення від кримінальної відповідальності пов'язані із застосуванням норм Загальної та Особливої частин КК, що регулюють матеріально-правові підстави, порядок та види звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Питання звільнення від покарання пов'язані із застосуванням норм Загальної частини КК, що регламентують підстави звільнення від покарання особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунено (частина друга статті 74), внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (частина четверта статті 74), у зв'язку із закінченням строків давності (частина п'ята статті 74), у зв'язку з хворобою (стаття 80), на підставі закону України про амністію чи акту про помилування (стаття 85).

Крім того, не може визнаватися неоднаковим застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, якщо у заяві фактично оскаржуються вимоги, передбачені частиною першою статті 22 КПК.

6. Постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає розгляду кримінальної справи по суті, а тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 32-1 розділу четвертого КПК, на них не може здійснюватися посилання як на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК.

7. На підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, заявник може посилатися на такі судові рішення:

- ухвали судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

- ухвали Судової палати у кримінальних справах та військової колегії Верховного Суду України, ухвалені ним як судом касаційної інстанції.

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. При цьому обов'язковими є наступні умови:

- за цими рішеннями, які набрали законної сили, справи мають були розглянуті по суті;

- судом (судами) касаційної інстанції у таких справах при подібних суспільно небезпечних діяннях неоднаково застосовано одні й ті самі норми кримінального закону.

8. Частиною першою статті 400-14 КПК встановлено, що заява про перегляд судового рішення підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, подається протягом трьох місяців із дня:

- ухвалення судового рішення, відносно якого заявлено клопотання про перегляд;

- ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, якщо воно ухвалено пізніше.

Законом не встановлено будь-яких часових обмежень щодо постановленого судового рішення, прийнятого до ухвалення рішення, про перегляд якого подається заява і на яке посилається заявник на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК. Відтак, зазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили, може бути рішення суду касаційної інстанції, який, відповідно до чинного на той час законодавства, здійснював перегляд судових рішень у касаційному порядку.

9. Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи, інших судових рішень, якщо внаслідок такого перегляду може бути погіршено становище засудженого, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, допускається лише за сукупності таких умов:

- заява про перегляд таких судових рішень надійшла протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

- не пізніше одного року з дня постановлення такого судового рішення.

10. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень, встановлений частинами першою - третьою статті 400-14 КПК, є процесуальним і за наявності поважних причин його пропуску може бути поновлений відповідно до частини п'ятої цієї статті. Про поновлення пропущеного строку зазначається в ухвалі про допуск справи до провадження, постановленій колегією суддів.

Відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку або відмова у його поновленні, відповідно до частини п'ятої статті 400-14 КПК, тягне за собою залишення заяви без розгляду, про що колегія суддів постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до закону строк не вважається пропущеним, якщо заяву до закінчення терміну здано на пошту, передано особі, уповноваженій її прийняти, а у разі, коли заявником є особа, яка тримається під вартою або знаходяться в медичному чи психіатричному стаціонарі, - якщо заяву до закінчення терміну здано адміністрації місця попереднього ув'язнення, медичного або психіатричного стаціонару.

Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розпочав свою діяльність із 1 листопада 2010 року. Таким чином, з'ясовуючи чи дотримався заявник встановленого частиною першою статті 400-14 КПК тримісячного строку на подання заяви про перегляд судового рішення в порядку статті 400-12 КПК, слід зважати на час, коли особа отримала передбачене законом право на таке звернення.