8 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", який набрав чинності 4 серпня 2011 року та з яким можна ознайомитися в інформаційно-правовій системі <...>. Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про біженців".

Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено порядок визнання, втрати та позбавлення статусу біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні, визначено права та обов'язки вказаних категорій осіб, а також розширено повноваження органів виконавчої влади, що беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних із біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Так, зокрема, частиною першою статті 4 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" визначено, що Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або яким надано тимчасовий захист.

Аналіз статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє зробити висновок, що суду надається право об'єднати своєю ухвалою в одне провадження кілька однорідних позовних вимог за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Таким чином, доцільно було б об'єднувати в одне провадження позовні вимоги кількох осіб, що забезпечить захист інтересів кількох осіб, поєднаних родинними зв'язками, у яких споріднені позовні вимоги, шляхом одночасного їх розгляду в одному провадженні.