Вивчення матеріалів справ, порушених за позовами прокурорів, показало, що арбітражні суди при застосуванні деяких норм чинного законодавства припускаються помилок, на необхідність усунення яких ВАСУ неодноразово звертав увагу арбітражних судів.

При вирішенні питання про стягнення збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, арбітражний суд повинен дослідити, чи вживались позивачем заходи щодо зменшення розміру збитків.

17 жовтня 1991 року внаслідок дорожньо-траспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки ЗІЛ-138, який належить Тлумацькому підприємству.

Вироком суду від 17.03.92 водія, винного у скоєнні аварії, було засуджено, а позов Тлумацького підприємства про стягнення 11963 крб. збитків, пов'язаних з пошкодженням автомобіля, на прохання позивача залишено без розгляду. У вересні 1992 року до радгоспу "Устянський" як володільця джерела підвищеної небезпеки заявлено позов про стягнення 57 тис.крб. збитків, пов'язаних з пошкодженням автомобіля внаслідок аварії. Рішенням від 26.10.92 арбітр Пилипчак Б.І. задовольнив позов повністю, посилаючись на те, що з часу скоєння аварії ціни на запчастини, вузли, агрегати, необхідні для ремонту пошкодженого автомобіля і вартість ремонтних робіт різко зросли.

Оскільки підприємство не довело, що за час, який минув від дати аварії до подання позову, воно не могло приступити до ремонта автомобіля з неналежних від підприємства причин, вимагати відшкодування збитків у сумі, яка майже в 5 разів перевищує первісно визначену, позивач не вправі через невжиття заходів до зменшення розміру збитків. До того ж в матеріалах справи відсутнє обгрунтування зазначених у розрахунку позову цін, документи, які б свідчили, що саме і в якому обсязі пошкоджено (справа N 1649-6 арбітражного суду Тернопільської області; аналогічна справа N 533/3 арбітражного суду Івано-Франківської області).

2. Невиконання установою банку наказу арбітражного суду про стягнення грошових сум з боржника через його неплатоспроможність не є підставою для звернення кредитора з повторним позовом про той же предмет і з тих же підстав.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного Калуським льонозаводом з селянським господарством "Орендний колектив села Середня", останній повинен був передати заводу 3 автомобілі КАМАЗ, за що покупець оплатив господарству 7184 тис.крб. У зв'язку з тим, що продавець не виконав свого зобов'язання передати автомобілі, завод звернувся з позовом до нього про стягнення оплаченої суми. Арбітражний суд 29.09.92 задовольнив цей позов, але через відсутність коштів на рахунку продавця наказ арбітражного суду виконаний не був.

В листопаді 1992 року прокурор Калуського району в інтересах льонозаводу звертається до селянського господарства з позовом про передачу автомобілів в натурі на тій підставі, що наказ арбітражного суду з попередньої справи невиконаний. Рішенням від 22.12.92 арбітр Круглова О.М. задовольнила і другий позов, зобов'язавши продавця передати автомобілі покупцеві. При цьому не враховано, що за умов стягнення вартості автомобілів попереднім рішенням позивач міг звертатись до арбітражного суду лише з заявою про зміну способу виконання рішення від 29.09.92 (ст.121 АПК ), а не з вимогою про передачу майна в натурі (справа N 842/2 арбітражного суду Івано-Франківської області).

3. Позовна давність застосовується арбітражним судом незалежно від заяви сторін (ст.75 Цивільний кодекс України).

26 травня 1991 року внаслідок дорожньо-траспортної пригоди був пошкоджений автомобіль ГАЗ-3102 Івано-Франківського педінституту. Позов до винуватця аварії - колгоспу ім.Лесі Українки про стягнення збитків, пов'язаних з пошкодженням автомобіля, подано до арбітражного суду 08.06.92 без клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності. Арбітр Шпилька М.М. задовольнила вимоги позивача, не обговорюючи питання про додержання строку позовної давності (справа N 533/3 арбітражного суду Івано-Франківської області).

4. При розгляді справи, пов'язаної з витребуванням майна з чужого незаконного володіння (ст.144 Цивільний кодекс України), в рішенні слід зазначати лише найменування майна та місце його знаходження.

Рішенням від 28.07.92 арбітр Хитрич В.С. зобов'зав колгосп "Дружба" протягом місяця передати фірмі "Надія" незаконно вилучені в неї швейні машинки, про що повідомити арбітражний суд, а в разі невиконанання цієї вимоги, зазначено в резолютивній частині рішення, стягнути з колгоспу "Дружба" вартість машинок у розмірі 11312 крб.

Таке рішення протирічить вимогам ст.ст.84 і 121 АПК. Відповідно до ст.84 АПК в резолютивній частині рішення зі спору про передачу майна повинно зазначатись лише про вилучення майна (його найменування і місцезнаходження).