І.Розглядаючи питання звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 44 Кримінального кодексу України (далі - КК України), варто зазначити, що підстави такого звільнення законодавець умовно поділив на кілька груп. Зокрема, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК України) через законодавчо закріплене формулювання «може бути звільнено», а у ст. 7 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) «суд може звільнити» вказує на те, що таке звільнення від кримінальної відповідальності є правомсуду. Водночас у ч. 4 ст. 309 КК України передбачено спеціальну підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка зобов' язуєсуд здійснити таке звільнення за умови наявності всіх означених конкретною нормою обставин. На це вказує і Пленум Верховного Суду України (далі - Пленум ВСУ) в постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12.

Тому вважаємо, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, посилатися на ст. 48 КК України не є коректним.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

Тобто суд відповідно до положень кримінального закону, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, повинен з'ясувати: 1) чи вчинила особа злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України; 2) чи звернулася вона до лікувального закладу добровільно, а не вимушено, тобто чи ставила вона за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин; 3) чи розпочала лікування. Відсутність хоча б однієї із цих умов, а також незгода винної особи на закриття кримінальної справи з відповідної підстави унеможливлює звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України.

Слідзазначити, що Пленум ВСУ у постанові «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, або прекурсорів» від 26 квітня 2002 року № 4 вказує на необхідність з'ясування судом питання, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї. Вважаємо, що вказівка на необхідність з'ясування цього питання зумовлена тим, що вчинення особою дій, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України, не обумовлює безпосереднє вживання нею наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, внаслідок чого потреба у лікуванні такої особи буде відсутня.

Іншими словами, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, якщо: її вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, доведена; вона виявила бажання вилікуватися і для цього звернулася до відповідного закладу добровільно та розпочала лікування; заявила клопотання особисто чи через захисника про її звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи на цій підставі.

При цьому відповідно до положень ст. 22 КПК України спростування наданих винним матеріалів (наприклад, довідки з лікувального закладу, лікарняного листка тощо), доведення того, що особа звернулася до лікувального закладу вимушено, щоб ухилитись у такій спосіб від кримінальної відповідальності, покладається насамперед на обвинувача (якщо клопотання подано винним під час судового розгляду) чи особу, у провадженні якої перебуває кримінальна справа (якщо клопотання подано під час досудового розслідування цієї справи). За відсутності означених доводів, з'ясувавши наявність необхідних умов, суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

ІІ.З приводу питання, на якій стадії судового процесу можливе звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, варто зазначити, що:

підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності, визначена ч. 4 ст. 309 КК України, є спеціальною, оскільки законодавець передбачив її безпосередньо в нормі Особливої частини КК України, при цьому вона, так би мовити, є похідною від загальної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, тобто втрати суспільної небезпечності на час розслідування чи розгляду справи в суді особи, яка вчинила злочин (ст. 48 КК України);