Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Ткачука Павла Миколайовича - доповідача,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року N 2857-VI (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 7-8, ст. 52).

Заслухавши суддю-доповідача Ткачука П.М. та дослідивши матеріали конституційного подання, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 54 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року N 2857-VI (далі - Закон) в цілому. Він вважає, що при прийнятті Закону порушено передбачену Конституцією та законами України процедуру його "внесення, розгляду та ухвалення".

Автори клопотання стверджують, що порушення цієї процедури полягає в тому, що проект Закону був поданий Урядом України до парламенту пізніше строку, передбаченого частиною другою статті 96 Конституції України, частиною другою статті 153 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року N 1861-VI (далі - Закон про Регламент), та "частиною другою статті 37 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року N 2542-III" .

Народні депутати України вказують, що при прийнятті Закону не дотримано також вимог Закону про Регламент стосовно проходження законопроектом трьох читань. Вони стверджують, що це суперечить статтям 6, 75, частині п'ятій статті 82 Конституції України.

Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що при прийнятті Закону порушено частину четверту статті 76, частину третю статті 84 Конституції України. Кількість народних депутатів України, присутніх у сесійній залі під час голосування за Закон, була меншою за кількість голосів, поданих за його прийняття, що свідчить про те, що народні депутати України, які перебували у залі, голосували картками інших депутатів.

У конституційному поданні вказується також на невідповідність статтям 6, 19, 92, 95 Конституції України окремих норм Закону, якими Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України надано право вирішувати питання, що підлягають законодавчому врегулюванню, а саме:

- дозволити компенсувати ненадходження коштів від джерел фінансування одного типу коштами від джерел фінансування іншого типу з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу ( стаття 8) ;

- встановлювати порядок та умови надання державних гарантій для забезпечення виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання - резидентів України державного сектору економіки ( стаття 9) ;

- здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики з подальшим придбанням у державну власність в обмін на ці облігації акцій додаткової емісії Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з наступним коригуванням Міністерством фінансів України відповідних показників фінансування, встановлених додатком N 2 до Закону, та граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 8 Закону (стаття 31);

- здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені в додатку N 2, в сумі до 5.000.000 тис. гривень для кредитування Аграрного фонду з правом коригування граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 8 Закону, та збільшення Міністерством фінансів України відповідних показників фінансування та кредитування державного бюджету, встановлених у додатках N 2 і N 4 до Закону (стаття 32);