Україна має кордон із Республікою Молдова протяжністю 1222 кілометри, у тому числі 452 кілометри придністровської ділянки(**). Межують із Республікою Молдова Вінницька, Одеська та Чернівецька області.

За дорученням Ради національної безпеки та оборони України Верховний Суд України разом з апеляційними судами названих прикордонних областей узагальнив судову практику розгляду кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення, вчинені на кордоні з Республікою Молдова у 2004 р. та I півріччі 2005 р.

В Україні, як і в інших державах світу, особлива увага приділяється протидії злочинності та митним правопорушенням, вчиненим на кордоні. Такі протиправні дії мають підвищену суспільну небезпеку, завдають шкоди економічним інтересам держави, оскільки до бюджету не надходять мито і збори, призводять до розширення тіньового сектору економіки, крім того, може бути заподіяна шкода громадській безпеці. У зв'язку із зазначеними діями порушується встановлений порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, завдаються збитки культурній спадщині держави, формується її негативний імідж та знижується міжнародний авторитет. У деяких випадках такі дії можуть поєднуватися з вчиненням інших тяжких злочинів.

Проведене узагальнення засвідчило, що основними видами правопорушень та злочинів, які вчинялися на кордоні з Республікою Молдова, були: порушення митних правил щодо недекларування товарів і транспортних засобів, порядку проходження митного контролю, контрабанда товарів і наркотичних засобів та незаконне перетинання державного кордону України.

Предметами контрабанди у кримінальних справах здебільшого були наркотичні засоби та психотропні речовини (каннабіс, феназепам, діазепам, макова солома), іноземна валюта (долари США, євро), транспортні засоби (автомобілі іноземного виробництва), історичні та культурні цінності (ікони), хутряні вироби, взуття, ювелірні вироби (золоті каблучки, браслети, ланцюжки) тощо.

Найчастіше предметами порушень митних правил при переміщенні через митний кордон були транспортні засоби (легкові автомобілі), валюта (долари США, євро, російські рублі, молдавські леї, а також гривні), продукти харчування (молдавські яблука, чорнослив та помідори, цукор, м'ясні продукти), сигарети "Ністру", молдавські вина та коньяк, горілка, спирт, побутова техніка (магнітоли, телевізори, копірувальні апарати), мобільні телефони, тканини, овеча вовна тощо.

Боротьбу з контрабандою та контроль за додержанням вимог митного законодавства України на українсько-молдавському державному кордоні, за даними Державної митної служби України (далі - ДМС), здійснюють (включаючи придністровську ділянку) п'ять митниць - Кельменецька, Дністрянська, Білгород-Дністровська, Ізмаїльська, Котовська, які мають 57 пунктів пропуску(***).

Відповідальність осіб, які вчинили контрабанду товарів і порушення митних правил, передбачена статтями 201 та 305 Кримінального кодексу України (далі - КК) та Митним кодексом України (далі - МК). Нормативними актами із зазначених питань також є: закони України від 13 вересня 2001 р. N 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", від 21 вересня 1999 р. N 1068-XIV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей", від 4 листопада 1991 р. N 1777-XII "Про державний кордон України", від 15 лютого 1995 р. N 60/95-ВР "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" (далі - Закон N 60/95-ВР), Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. N 1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", від 6 травня 2000 р. N 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" (далі - постанова КМ від 6 травня 2000 р. N 770) та ін.

Суди повертали на додаткове розслідування кримінальні справи про контрабанду в основному у випадках, коли під час провадження досудового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не могла розглядатися судом.

Наприклад, Іллічівський міський суд Одеської області постановою від 15 березня 2004 р. повернув на додаткове розслідування кримінальну справу за обвинуваченням Я. та інших за ч. 2 ст. 201 КК у зв'язку з порушенням органами слідства права обвинувачених на захист, оскільки всупереч вимогам ст. 140 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) обвинуваченим не було вручено копію постанови про притягнення їх як обвинувачених та не складено відповідного протоколу, не представлено їм усі матеріали справи для ознайомлення. Крім того, суд ухвалив окрему постанову про виявлені порушення закону, допущені при провадженні досудового слідства, яку направив прокурору для відповідного реагування.

У багатьох випадках при вчиненні контрабанди правопорушники використовували транспортні засоби, зокрема автомобілі, для переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Але органи досудового слідства не завжди виконували вимоги ст. 81 КПК і не виносили постанови про визнання автомобілів, які використовувалися при перевезенні контрабандних товарів, знаряддям злочину та не накладали на них арешт.

Так, вироком від 19 липня 2004 р. Сокирянський районний суд Чернівецької області засудив Б. за ч. 1 ст. 201 КК на три роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК. Б. визнано винним у тому, що він придбав на території Республіки Молдова яблука та з метою подальшої їх реалізації вивіз поза митним контролем на територію України на власному автомобілі КАМАЗ. У зв'язку з тим, що органи досудового слідства в порядку, передбаченому п. 1 ст. 81 КПК, зазначений автомобіль не визнали знаряддям злочину, його не було конфісковано, хоча він використовувався для незаконного переміщення товару через митний кордон України.

У I півріччі 2005 р. за злочини, вчинені на кордоні з Республікою Молдова та в прикордонній смузі, митницях і митних зонах, суди Вінницької, Одеської та Чернівецької областей розглянули 31 кримінальну справу, із них про: контрабанду товарів (ст. 201 КК) - 17, або 54,8%; контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК) - 13, або 40,6%; незаконне переправлення осіб через державний кордон (ст. 332 КК) - 1. Більшу частину цих справ (53,1%) розглянули суди Одеської області(****).

При розгляді кримінальних справ про контрабанду суди в основному правильно застосовували положення КК, проте в деяких випадках були допущені помилки.

Відповідальність за контрабанду товарів за ст. 201 КК настає у випадках, коли мало місце умисне переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від такого контролю, вчинене у великих розмірах. Згідно з приміткою до цієї статті контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При вирішенні питання про великий розмір контрабанди товарів, вчиненої після 1 січня 2004 р., судам треба враховувати роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. N 9 "Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб". Однак трапився випадок, коли суд не врахував вартості товару, яка є ознакою складу злочину, передбаченого ст. 201 КК.

Котовський міськрайонний суд Одеської області постановою від 15 липня 2004 р. притягнув за ст. 352 МК до адміністративної відповідальності К., який перемістив на митну територію України з приховуванням від митного контролю товари (металобрухт) на суму 84 тис.грн. шляхом надання як підстави для переміщення вантажу документів, що містили неправдиві дані. Зазначені дії К. вчинив 9 квітня 2004 р. На той час податкова соціальна пільга на підставі п. 22.4 ст. 22 Закону України від 22 травня 2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" на 2004 р. була встановлена в розмірі 61,5 грн., тобто контрабанда товарів вважалася вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість становила 61 тис. 500 грн. і більше. Таким чином, у діях К. вбачається склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 201 КК.

Суди неоднаково вирішували питання щодо кваліфікації дій винних осіб, які намагалися незаконно перемістити приховані від митного контролю предмети через митний кордон України, але були затримані працівниками митниці під час огляду. У більшості випадків такі дії суди правильно кваліфікували як замах на контрабанду з посиланням на ст. 15 КК й при цьому зазначали, що підсудні не довели свій намір до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

Так, Роздільнянський районний суд Одеської області вироком від 12 березня 2004 р. засудив І. та Д. за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК за те, що вони за попередньою змовою групою осіб вчинили замах на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу (4,2 грама каннабісу) у Республіку Молдова, однак при проходженні митного контролю були затримані працівниками митниці, які виявили прихований наркотичний засіб.

Кельменецький районний суд Чернівецької області по-іншому визначив момент закінчення злочину. Так, вироком зазначеного суду від 12 листопада 2004 р. засуджено К. за ч. 2 ст. 305, ч. 1 ст. 309 КК за те, що вона намагалася перемістити через митний кордон України приховані в особистих речах 8,3 грама марихуани, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом. Однак під час проведення митного огляду інспектор Кельменецької митниці виявив у її валізі названий наркотичний засіб. У цьому випадку суд неправильно кваліфікував дії К. як закінчений злочин.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 3 червня 2005 р. N 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" (далі - постанова Пленуму від 3 червня 2005 р. N 8) роз'яснив судам, що злочин вважається закінченим з моменту незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України. Замах на контрабанду має місце, якщо її предмети виявлено до переміщення через митний кордон України (під час огляду чи переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу або особистого огляду тощо).

У судовій практиці трапляються помилки при кваліфікації дій винних осіб у випадках транзитного переміщення автомобілів через територію України.

Наприклад, Новоселицький районний суд Чернівецької області вироком від 15 березня 2004 р. визнав винним Т. за ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201, ст. 358 КК і призначив відповідне покарання. З матеріалів справи вбачається, що громадянин Молдови Т. контрабандним шляхом, з використанням підробленого технічного паспорта, ввіз на територію України з Польщі через митний пост "Рава-Руська" (Львівська область) легковий автомобіль: Т. прямував у транзитному режимі через територію України до Республіки Молдова, однак під час проходження огляду на митному посту "Мамалига" Кельменецької митниці (Чернівецька область) був затриманий працівниками митниці. Дії засудженого суд кваліфікував за сукупністю злочинів: при ввезенні автомобіля на територію України з Польщі - як закінчений злочин за ч. 1 ст. 201 КК, а намір вивезти автомобіль з території України в Республіку Молдова - як замах за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК.

На нашу думку, дії Т. слід було кваліфікувати як замах на вчинення контрабанди, оскільки органи досудового слідства і суд визнали, що Т. переміщував автомобіль через митний кордон України до Республіки Молдова у режимі транзиту, про що було зазначено в митних документах. Згідно зі ст. 200 МК транзит - це митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України. Оскільки Т. не порушив митного режиму, не використовував цей транспортний засіб на митній території України і не довів свій намір до кінця щодо незаконного переміщення автомобіля в Республіку Молдова за підробленими документами з причин, які не залежали від його волі, його дії підлягали кваліфікації лише за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК як замах на вчинення контрабанди.

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК) становить спеціальний склад злочину, суміжний зі складом злочину, передбаченим ст. 201 КК. Основна відмінність між ними полягає у предметі злочину. В п. 12 постанови Пленуму від 3 червня 2005 р. N 8 роз'яснено, що для наявності складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 305 КК, розмір предмета контрабанди значення не має. Проте деякі суди помилково тлумачать зазначену норму закону та притягують осіб, які вчинили злочини, до адміністративної відповідальності замість кримінальної, обґрунтовуючи свої рішення невеликим розміром наркотичних засобів або психотропних речовин.

Так, Роздільнянський районний суд Одеської області постановою від 15 листопада 2004 р. притягнув до адміністративної відповідальності А. за ст. 352 МК та конфіскував предмети контрабанди. З матеріалів справи вбачається, що А. без відповідного дозволу (сертифіката) перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю 39 пігулок лікарського засобу феназепам, який, за висновком експертизи, є психотропною речовиною, а отже, предметом злочину, склад якого передбачений ст. 305 КК.

Статтею 352 МК, за якою кваліфіковано дії А., взагалі не передбачено адміністративної відповідальності за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, оскільки за такі дії ст. 305 КК встановлено кримінальну відповідальність. Відповідно до постанови КМ від 6 травня 2000 р. N 770 феназепам належить до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Статтею 12 Закону N 60/95-ВР визначено, що імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів має здійснюватися відповідно до сертифіката (окремого дозволу), виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я для кожного такого випадку, незалежно від того, стосується це одного чи кількох наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

Санкціями ч. 2 ст. 201 та частин 2, 3 ст. 305 КК за вчинення контрабанди товарів або наркотичних засобів за наявності кваліфікуючих обставин крім основного передбачено й додаткове покарання у виді конфіскації майна засудженого. Суди в основному дотримуються вимог чинного законодавства при призначенні покарань особам, які вчинили злочини цієї категорії. Водночас у судовій практиці при призначенні засудженим додаткового покарання іноді трапляються випадки порушення вимог закону. Так, за вчинення злочинів, склад яких передбачений ч. 2 ст. 201, частинами 2, 3 ст. 305 КК, суди призначали конфіскацію майна як додаткове покарання, хоча при цьому із застосуванням ст. 75 КК звільняли засуджених від відбування основного покарання з випробуванням. Однак згідно зі змістом ст. 77 цього Кодексу конфіскація майна як додаткове покарання не може застосовуватись у разі звільнення судом засудженого від відбування основного покарання з випробуванням.

Наприклад, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області вироком від 25 червня 2004 р. засудив Л. за ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням. Застосування судом конфіскації майна як додаткового покарання у цій справі суперечить вимогам ст. 77 КК, оскільки суд звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Конфіскацію майна як додаткове покарання слід розрізняти від спеціальної конфіскації, яка полягає у вилученні у засудженого предметів, що визнані засобом чи знаряддям вчинення злочину або одержані внаслідок його вчинення, предметів злочину, інших предметів, які не можуть перебувати в цивільному обороті. У статтях 201, 305 КК спеціальна конфіскація предметів контрабанди визначена як обов'язковий примусовий захід.

Проте Староміський районний суд м. Вінниці вироком від 7 лютого 2005 р. визнав Н. винним у вчиненні злочинів, склад яких передбачений ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 358 КК. Із застосуванням ст. 69 цього Кодексу суд призначив засудженому покарання у виді трьох років позбавлення волі, але без конфіскації предмета контрабанди - автомобіля "Опель-Астра", і на підставі ст. 75 КК звільнив Н. від відбування покарання з випробуванням. За поданням прокурора апеляційний суд Вінницької області зазначений вирок у частині призначення покарання Н. скасував і своїм вироком від 19 травня 2005 р. призначив Н. покарання за ч. 1 ст. 201 та ч. 3 ст. 358 КК у виді трьох років позбавлення волі із конфіскацією названого автомобіля як предмета контрабанди і на підставі ст. 75 КК звільнив Н. від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Спеціальна конфіскація допускається і при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) , однак додаткове покарання у виді конфіскації майна при застосуванні цього інституту не допускається (ст. 77 КК) (*****).

(*****) Див.: Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С.Яценко. - К., 2002. - С. 120.

Так, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області вироком від 3 лютого 2005 р. засудив Л. за те, що останній перемістив автобус "Сетра" вартістю 125 тис.грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містили неправдиві дані, і призначив Л. за ч. 1 ст. 201 КК покарання у виді трьох років позбавлення волі з конфіскацією цього автобуса як предмета контрабанди. На підставі ст. 75 КК суд звільнив його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на один рік.

З результатів проведеного узагальнення вбачається, що суди у більшості випадків правильно розглядають справи зазначеної категорії. Проте іноді ще допускають помилки та порушення, які негативно позначаються на правильності вирішення таких справ. Зокрема, санкціями статей 351, 352 МК передбачено обов'язкову конфіскацію транспортних засобів, які були використані правопорушниками для незаконного переміщення товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Однак у судовій практиці ще трапляються випадки безпідставного звільнення осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за вказаними статтями, від конфіскації таких транспортних засобів.

Так, постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 липня 2005 р. притягнуто до адміністративної відповідальності Д. за ст. 351 МК за те, що він перемістив з території Республіки Молдова через митний кордон України поза митним контролем на автомобілі ГАЗ-53 5 тонн цукру. Згідно із санкцією ст. 351 МК вчинення вказаного правопорушення тягне накладення штрафу або конфіскацію контрабандних товарів і транспортних засобів, що використовувалися для переміщення через митний кордон України товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил. Однак суд застосував до Д. лише стягнення у виді штрафу в сумі 8 тис. 500 грн. і не вирішив питання про конфіскацію транспортного засобу, що використовувався для незаконного переміщення товару через митний кордон України.

Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 3 червня 2005 р. N 8 дав роз'яснення судам, що транспортні засоби, які використовувалися для переміщення через митний кордон України товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, підлягають конфіскації відповідно до ч. 2 ст. 326 МК незалежно від того, чи є ці транспортні засоби власністю правопорушника.

Наприклад, постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2005 р. притягнуто до адміністративної відповідальності П. за ст. 352 МК, який на автомобілі "Фольксваген", що належав на праві власності іншій особі, перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю 298 пачок цигарок загальною вартістю 596 грн. Цигарки були приховані у конструктивних порожнинах автомобіля з використанням способів, що утруднювали їх виявлення, і доступ до них став можливим після застосування спеціальних засобів. Суд наклав на П. стягнення у виді конфіскації цигарок та автомобіля вартістю 5 тис.грн., що використовувався для переміщення товару через митний кордон України. Правопорушник просив суд не конфісковувати автомобіль, оскільки останній йому не належав. Але суд правильно вказав у постанові, що згідно з ч. 2 ст. 326 МК конфіскація транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, застосовується незалежно від того, чи є ці транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Однак у судовій практиці іноді траплялися випадки, коли деякі суди не застосовували конфіскацію транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, обґрунтовуючи своє рішення тим, що ці засоби не належали правопорушнику на праві власності.

Так, Роздільнянський районний суд Одеської області постановою від 18 січня 2005 р. притягнув до адміністративної відповідальності К. за ст. 351 МК та призначив йому конфіскацію предметів правопорушення без конфіскації транспортного засобу. З матеріалів справи вбачається, що К. на автомобілі УАЗ перемістив із Республіки Молдова на митну територію України поза митним контролем товари (гомілки курячі) на суму 7 тис. 455 грн. Своє рішення не призначати конфіскацію транспортного засобу, що використовувався для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, суд вмотивував тим, що цей автомобіль не належав правопорушнику на праві власності, у зв'язку з чим незаконно повернув його власнику.