Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Сороки М.О., Головчук С.В., Розваляєвої Т.С., Рецебуринського Ю.Й., Черпака Ю.К., Кравченко Т.М., секретаря судового засідання, з участю Ш.В.І., представників: Вищої ради юстиції - М.С.В., Верховної Ради України - В.П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ш.В.І. до Вищої ради юстиції про визнання незаконними та скасування рішень від 26 травня 2010 року щодо подання про звільнення з посади судді за порушення присяги, визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду подання Голови Верховного Суду України О.В.В. та пропозиції кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 29 січня 2010 року про його звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та зобов'язання внести подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою; за позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови від 17 червня 2010 року N 2352-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області у зв'язку з порушенням присяги судді,

7 червня 2010 року Ш.В.І. звернувся з позовом до Вищої ради юстиції, 12 серпня 2010 року - до Верховної Ради України та з урахуванням доповнених і уточнених позовних вимог просив: визнати незаконними рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року N 406/0/15-10, 407/0/15-10, 408/0/15-10, 409/0/15-10 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області за порушення присяги", визнати протиправною бездіяльності щодо не розгляду подання Голови Верховного Суду України О.В.В. та пропозиції кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 29 січня 2010 року про його звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та зобов'язати внести подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою; визнати незаконною Постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року N 2352-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області у зв'язку з порушенням присяги судді.

В обґрунтування позовних вимог до Вищої ради юстиції зазначив, що вона не наділена повноваженнями вносити подання про звільнення з посади судді. На порушення вимог статті 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" відповідач не розглянув його заяву від 22.12.2009 року про звільнення з посади судді за власним бажанням у зв'язку з вислугою років.

Позовні вимоги до Верховної Ради України Ш.В.І. мотивував тим, що постанова про його звільнення прийнята з порушенням процедури розгляду даного питання, оскільки на час прийняття цієї постанови він хворів, що підтверджується відповідними документами.

У письмовому запереченні проти позову Вища рада юстиції не визнала вимог Ш.В.І. і просить залишити їх без задоволення. Зазначила, що при вирішенні питання про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Ш.В.І. з посади судді Вища рада юстиції діяла в межах наданих їй повноважень; Вища рада юстиції є єдиним конституційним органом, якому надано право встановлювати факти порушень суддями присяги; у її рішеннях та поданні наведені факти порушення суддею норм чинного законодавства при здійсненні правосуддя і висновки за результатами дослідження всіх обставин вчинення позивачем порушень присяги судді.

Верховна Рада України у письмовому запереченні проти позову не визнала вимог Ш.В.І. і просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що при розгляді подання Вищої ради юстиції та прийнятті постанови Верховна Рада України діяла з дотриманням процедури, передбаченої Конституцією України та законами України. Постанова про звільнення з посади судді прийнята на підставі подання Вищої ради юстиції, яка є єдиним у державі органом, що наділений правом встановлювати факт порушення суддею присяги.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, а представники відповідачів заперечили проти позову з мотивів та підстав, що викладені відповідно у позові і запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників Вищої ради юстиції та Верховної Ради України, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ш.В.І. рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів від 20 грудня 1993 року обраний суддею Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області і в той же день прийняв присягу судді. 18 березня 2004 року Верховною Радою України обраний суддею Семенівського районного суду Полтавської області безстроково.

26 травня 2010 року Вища рада юстиції прийняла чотири рішення за номерами 406/0/15-10, 407/0/15-10, 408/0/15-10, 409/0/15-10 про внесення подання до Верховної Ради України щодо звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області.

Підставами для прийняття цих рішень стали: пропозиція члена Вищої ради юстиції К.В.В. від 21 квітня 2008 року про внесення подання щодо звільнення Ш.В.І. з посади судді за порушення присяги судді; рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 27 грудня 2007 року, від 24 квітня 2008 року, від 25 липня 2008 року та від 29 січня 2010 року про направлення до Вищої ради юстиції рекомендації про внесення подання щодо звільнення Ш.В.І. з посади судді Семенівського районного суду Полтавської області.

З пропозицією члена Вищої ради юстиції К.В.В. та довідкою про підтвердження викладених у цій довідці відомостей Ш.В.І. ознайомився 1 грудня 2008 року. На запрошення Вищої ради юстиції позивач з'явився на її засідання 26 травня 2010 року, був ознайомлений з правами, надавав пояснення.

Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року N 2352-VI Ш.В.І. звільнено з посади судді за порушення присяги.

Оспорюваними рішеннями Вищої ради юстиції встановлено, що при здійсненні правосуддя суддею Ш.В.І. вчинені дії, які порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків і є підставою для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги.

Висновки Вищої ради юстиції про порушення Ш.В.І. присяги судді ґрунтуються на таких обставинах.

До Семенівського районного суду Полтавської області 13 березня 2008 року надійшла позовна заява О.О.Л. до Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укрнафта" (далі - ЗАТ "ТФПНК "Укрнафта"), Відкритого акціонерного товариства "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" (далі - ВАТ "ФК "Укрнафтогаз") про захист трудових прав.

Суддя Ш.В.І. на порушення статті 151 ЦПК України без вирішення питання про відкриття провадження у справі 13 березня 2008 року постановив ухвалу суду, якою задовольнив в повному обсязі клопотання О.О.Л. про забезпечення позову шляхом заборони ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта" проводити загальні збори акціонерів та вчиняти інші, пов'язані з цим дії. Зазначену ухвалу суду звернуто до негайного виконання.

Всупереч вимогам частини третьої статті 153 ЦПК України суддя Ш.В.І. не витребував у О.О.Л. документи та докази, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Суддею Ш.В.І. було проігноровано вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" і заборонено проводити загальні збори учасників господарського товариства. Забезпечення позову зазначеним в ухвалі суду способом призвело до втручання суду у внутрішню організаційну діяльність ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта", порушило право акціонерів на організацію і проведення загальних зборів акціонерів товариства й обмежило їх корпоративні права.

Внаслідок постановлення суддею Ш.В.І. ухвали суду від 13 березня 2008 року про вжиття заходів забезпечення позову заплановані на 14 березня 2008 року загальні збори акціонерів ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта" не проводились, у зв'язку з чим не були прийняті рішення, необхідні для діяльності одного з найбільших нафтопереробних підприємств України, 61,35% акцій якого належать державі.

21 березня 2008 року суддя Семенівського районного суду Полтавської області Ш.В.І., з огляду на допущені позивачем О.О.Л. порушення вимог статті 119 ЦПК України, постановив ухвалу, якою залишив позовну заяву без руху та надав строк для виправлення недоліків до 2 квітня 2008 року.

Наведена обставина підтверджує, що суддя Ш.В.І. після ознайомлення зі змістом позовної заяви О.О.Л. знав, що цей документ містить недоліки, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та розгляд питання про забезпечення позову, проте залишив їх без належної правої оцінки та не вчинив своєчасно відповідних процесуальних дій.

4 квітня 2008 року суддя Ш.В.І. постановив ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом О.О.Л. до ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта", ВАТ "ФК "Укрнафтогаз" про захист трудових прав і призначив її до розгляду на 15 квітня 2008 року.

Ухвалами від 15 квітня 2008 року, постановленими під головуванням судді Ш.В.І., зазначену позовну заяву О.О.Л. залишено без розгляду та скасовано ухвалу суду від 13 березня 2008 року про забезпечення позову.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2008 року апеляційні скарги О.О.Л. відхилено, а вказані ухвали залишено без змін.

Одночасно апеляційним судом постановлена окрема ухвала про порушення вимог цивільного процесуального законодавства суддею Семенівського районного суду Полтавської області Ш.В.І. при розгляді вказаної справи.

В окремій ухвалі суду зазначено, що, незважаючи на недоліки позовної заяви О.О.Л. та викладеної в ній вимоги про забезпечення позову, суддя Ш.В.І. без відкриття провадження у справі постановив 13 березня 2008 року ухвалу суду про забезпечення позову і всупереч вимогам статей 151 - 153 ЦПК України та пунктів 4 - 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" застосував неспівмірні з вимогами про захист трудових прав та недопустимі заходи забезпечення позову, якими втрутився у внутрішню (статутну) діяльність товариства. Вказана ухвала суду перешкодила проведенню 14 березня 2008 року загальних зборів акціонерів ЗАТ "ТФГШК "Укртатнафта".

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області від 22 червня 2007 року скасовано постановлений під головуванням судді Ш.В.І. вирок Семенівського районного суду від 24 травня 2006 року, яким Я.Р.М. засуджено до 4 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 315, частинами другою та третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), Г.Є.А. - до 4 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 289, частиною першою статті 186, частиною третьою статті 357 КК України, Є.О.Ю. - до 3 років позбавлення волі і на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки за вчинення злочинів, передбачених статтею 185, частиною другою статті 185, частиною першою статті 309 КК України, М.О.О. - до 4 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 289 КК України. Справу направлено на новий судовий розгляд.

Одночасно колегія суддів окремою ухвалою повідомила голову апеляційного суду Полтавської області про недбале і безвідповідальне ставлення судді Ш.В.І. до своїх службових обов'язків при здійсненні правосуддя.

Підставами для скасування вказаного вироку стали істотні порушення суддею Ш.В.І. вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме: однобічність і неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особи засуджених.

При винесенні вироку суддя Ш.В.І. не виконав жодної з вимог, передбачених статтями 334 - 335 КПК України, внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване судове рішення.

При формулюванні обвинувачення М.О.О. в мотивувальній частині вироку не викладені епізоди обвинувачення, а наведено їх в якості доказів в обґрунтування його вини і засуджено за частиною третьою статті 185 КК України, обвинувачення за якою органами досудового слідства не пред'являлося.

Крім того, органами досудового слідства М.О.О. було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 357 та частиною третьою статті 187 КК України. З обвинувального висновку вбачається, що М.О.О., за попередньою змовою з Г.Є.А., з погрозою застосування ножа здійснили напад на подружжя Г. і заволоділи їх грошовими коштами та важливими особистими документами.

Обмежившись лише допитом потерпілих, не з'ясувавши суттєвих обставин скоєного злочину, судом в особі судді Ш.В.І. виключено з обвинувачення М.О.О. кваліфікацію за частиною першою статті 187 КК України, яка органами досудового слідства йому не інкримінувалась.

Без наведення будь-яких мотивів щодо неправильності чи недоведеності пред'явленого М.О.О. обвинувачення за частиною третьою статті 357 КК України, у мотивувальній частині вироку вказано про необхідність його виправдання за недоведеністю вини у вчиненні злочину.

В мотивувальній частині вироку вказано на необхідність призначення М.О.О. покарання за частиною третьою статті 283 КК України (самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда), в той час як йому таке обвинувачення органами досудового слідства не пред'являлось.

Також зазначено про необхідність призначення Г.Є.А. покарання за частиною третьою статті 283 КК України, тоді як це обвинувачення органами досудового слідства йому не пред'являлось.

Органами досудового слідства Я.Р.М. пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту). Навівши в мотивувальній частині вироку суду докази доведеності вини Я.Р.М. у вчиненні цього злочину, в резолютивній частині вироку суддя Ш.В.І. зазначив, що виправдовує його за вказаною статтею Кримінального кодексу.

Органами досудового слідства Є.О.Ю. пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 185 і частиною першою статті 309 КК України. В порушення вимог статті 333 КПК України, після викладення у вступній частині вироку даних про особу Є.О.Ю. не зазначено кримінальний закон, за яким обвинувачується підсудний.

При формулюванні обвинувачення Є.О.Ю. в мотивувальній частині вироку не вказано про доведеність його вини та не наведено доказів щодо незаконного придбання та зберігання підсудним особливо небезпечного наркотичного засобу - маріхуани. Разом з тим його засуджено за частиною першою статті 309 КК України. Крім того, Є.О.Ю. був засуджений на 3 роки позбавлення волі за статтею 185 КК України без вказівки частини цієї статті.

На порушення вимог статті 69 КК України при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, Я.Р.М., Г.Є.А. і М.О.О. у вироці не зазначено обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, в той час, як вони, будучи судимими і звільненими від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, знову скоїли ряд злочинів, в тому числі і тяжких.

Постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 25 липня 2007 року, винесеною під головуванням судді Ш.В.І., скасовано постанову прокурора Семенівського району Полтавської області від 23 березня 2007 року про порушення кримінальної справи N 0670012 за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами службовими особами ТОВ "Семенівське аграрне об'єднання" за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 222 КК України. Одночасно зазначеною постановою суду відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами службовими особами ТОВ "Семенівське аграрне об'єднання".

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2007 року зазначена постанова суду скасована як така, що суперечить фактичним обставинам справи. Одночасно колегія суддів направила голові апеляційного суду Полтавської області окрему ухвалу, якою звернула його увагу на недбалість і поверховість розгляду суддею Ш.В.І. скарги, поданої до суду в порядку статті 236-7 КПК України.

Так, висновок судді Ш.В.І. про скасування постанови від 23 березня 2007 року про порушення кримінальної справи N 0670012 суперечить матеріалам судової справи, відкритої за скаргою У.В.А. в порядку статті 236-7 КПК України, і матеріалам перевірки за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами службовими особами ТОВ "Семенівське аграрне об'єднання".

У своїй скарзі, поданій в порядку статті 236-7 КПК України, У.В.А. не вказав дату постанови про порушення кримінальної справи, а лише її номер - 06750012. В мотивувальній частині постанови суду від 25 липня 2007 року зазначено, що У.В.А. оскаржує постанову про порушення кримінальної справи від 25 березня 2007 року, а в резолютивній частині наведеної постанови суду вказано, що ним скасовується постанова про порушення кримінальної справи N 0670012 від 23 березня 2007 року. Разом з тим, кримінальна справа щодо службових осіб ТОВ "Семенівське аграрне об'єднання" порушена 29 березня 2006 року і має номер 06750012.