Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича - доповідача,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Лі Артура Костянтиновича щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 36 Конституції України, статей 1, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993року № 3792-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 13, ст. 64) з наступними змінами, статті 14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397) з наступними змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Стрижака А.А. та дослідивши матеріали конституційного звернення, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - Лі Артур Костянтинович - порушує питання про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 36 Конституції України, статей 1, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статті 14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" з метою з'ясувати, чи мають право засновники профспілки, які водночас є суб'єктами авторського права і працівниками, закріпити у її статуті функції організації колективного управління для представництва і захисту своїх прав інтелектуальної власності та економічних інтересів на отримання ними винагород за використання результатів своєї діяльності.

Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень Конституції та законів України автор клопотання обґрунтовує різним їх застосуванням Міністерством юстиції України при вирішенні питання щодо легалізації Всеукраїнської професійної спілки "Гільдія Майстрів Екрану", засновником якої є Лі А.К., та Київської професійної спілки "Майстри Екрану". Статути цих професійних спілок, за його твердженням, є тотожними.

Суб'єкт права на конституційне звернення долучив два листи-відповіді Міністерства юстиції України щодо необхідності приведення документів для легалізації Всеукраїнської професійної спілки "Гільдія Майстрів Екрану" у відповідність до вимог законодавства (№ 9331-0-33-08/32 від 15.09.2008) та про надання роз'яснення стосовно можливості виконання професійними спілками функцій організацій колективного управління (№ 15154-0-33-08 від 31.12.2008).

Лі А.К. вважає, що Міністерство юстиції України у своїх листах "свавільно тлумачить" статті 1, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а це призвело до порушення його конституційних прав і прав інших громадян на свободу утворення профспілок.

Крім того, автор клопотання просить визнати неконституційною відмову Міністерства юстиції України легалізувати Всеукраїнську професійну спілку "Гільдія Майстрів Екрану".

2. Ухвалою Третьої колегії суддів Конституційного Суду України від 23 грудня 2010 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених уконституційному зверненні.

3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

3.1. Відповідно до статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод.