У Вищому адміністративному суді України розглянуто Ваше звернення щодо надання методичної допомоги стосовно того, чи можуть бути рішення територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій предметом судового розгляду, у зв'язку з чим повідомляється таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 7 частини першої названої статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено урядом України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Основним завданням Державної інспекції з контролю за цінами, відповідно до пункту 3 цього Положення, зокрема, є організація та здійснення згідно із законодавством функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Відповідно до пункту 11 цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 зазначеного Положення, зокрема приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) (підпункт 5 пункту 5).

Таким чином, за загальним правилом, рішення територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, встановлюючи повноваження територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами стосовно застосування адміністративно-господарських санкцій, слід виходити з такого.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.