Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича - доповідача,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням повного товариства "Ломбард "Корал" Подус і компанія" щодо офіційного тлумачення положень пунктів 1.2, 1.15 статті 1, підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4, підпункту 8.1.3 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, статті 12, пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV (Офіційний вісник України, 2003 р., N 28, ст. 1361) з наступними змінами, статей 2, 19, частини першої статті 20, статті 28 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст. 642) з наступними змінами, пункту 8 частини першої статті 346, статей 572, 575, 586, 589, 1046 Цивільного кодексу України, статті 295 Господарського кодексу України, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (Офіційний вісник України, 2001 р., N 7, ст. 259).

Заслухавши суддю-доповідача Джуня В.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - повне товариство "Ломбард "Корал" Подус і компанія" (далі - Товариство) - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення положень пунктів 1.2, 1.15 статті 1, підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4, підпункту 8.1.3 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, статті 12, пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV з наступними змінами (далі - Закон N 889), статей 2, 19, частини першої статті 20, статті 28 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII з наступними змінами (далі - Закон N 2654), пункту 8 частини першої статті 346, статей 572, 575, 586, 589, 1046 Цивільного кодексу України, статті 295 Господарського кодексу України, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі - Закон N 2181).

Практичну необхідність в офіційному тлумаченні Товариство, посилаючись на припис статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", обґрунтовує тим, що адміністративні суди та Вищий адміністративний суд України як касаційна інстанція неоднозначно застосували зазначені законодавчі положення при вирішенні податкових спорів. На підтвердження цього суб'єкт права на конституційне звернення надав копії рішень адміністративних судів різних інстанцій.

Так, у справі N АС-27/440-05 за позовом повного товариства "Корал" (правонаступником якого є Товариство) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою визнав, що Товариство не є податковим агентом щодо фізичних осіб заставодавців, оскільки податковим органом не доведено, що надані Товариством фізичним особам на умовах фінансового кредиту під заставу рухомого майна кошти входять до складу оподатковуваних доходів.

Натомість у справі N АС-27/837-06 між тими самими особами і за аналогічним предметом позову Вищий адміністративний суд України, посилаючись на припис підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону N 889, визнав, що Товариство є податковим агентом, але лише у випадках, коли виник об'єкт оподаткування після реалізації ним заставленого майна у вигляді суми коштів, яка перевищує розмір забезпечених заставою вимог Товариства до фізичної особи за договором фінансового кредиту.

Обґрунтовуючи своє клопотання, суб'єкт права на конституційне звернення посилається також на постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року у справі за його позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції, якою визнано, що ломбарди є податковим агентом лише у випадках, коли внаслідок реалізації заставленого майна за договором фінансового кредиту виник об'єкт оподаткування у вигляді надлишку суми, яка залишилася після задоволення вимог ломбарду.

Крім того, Товариством надано матеріали роз'яснень різних державних установ та фахівців з питань податкового права.