Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича - доповідача,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами (далі - Кодекс), законів України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст. 146; 2010 р., N 26, ст. 272) (далі - Закон), "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 13 травня 2010 року N 2181-VI (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 26, ст. 272) (далі - Закон N 2181).

Заслухавши суддю-доповідача Винокурова С.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Верховний Суд України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення:

- частини четвертої статті 18 Кодексу у частині визначення підсудності Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;

- частини другої статті 19 Кодексу, що визначають підсудність справ щодо оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, адміністративному суду за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, в частині доповнення словами "крім справ з приводу оскарження актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, які стосуються інтересів конкретної особи";

- пункту 1 частини п'ятої статті 117 Кодексу, якими передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії;

- статті 171-1 Кодексу щодо розгляду Вищим адміністративним судом України як судом першої та останньої інстанції справ стосовно оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;

- частини першої статті 24 Закону, відповідно до яких засідання Вищої ради юстиції вважається правомочним, якщо на ньому присутня більшість членів Вищої ради юстиції від її конституційного складу;

- частини третьої статті 25 Закону, згідно з якими Вища рада юстиції наділяється повноваженнями витребувати копії судових справ, розгляд яких не закінчився, для їх перевірки;

- частин другої, третьої статті 32 Закону, у яких дається визначення поняття "порушення присяги судді";

- частини четвертої статті 32, частини четвертої статті 42, частини шостої статті 46 Закону щодо можливості розгляду Вищою радою юстиції питання про звільнення судді з посади за особливих обставин, а також про дисциплінарну відповідальність судді за його відсутності з поважних причин та без надання ним пояснень;

- підпункту 4 пункту 3 розділу I Закону N 2181 стосовно виключення положення частини другої статті 30 Закону в редакції, що діяла до внесення змін, відповідно до якого член Вищої ради юстиції, порушивши питання перед нею про звільнення з посади судді, не бере участі в голосуванні при прийнятті рішення;

- пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2181, а також цей закон в цілому.

Необхідність звернення до Конституційного Суду України автор клопотання обґрунтовує тим, що вказаними положеннями Кодексу, Закону та Закону N 2181 неправомірно розширено конституційні повноваження Вищої ради юстиції, зокрема їй надано можливість чинити вплив на суддів при здійсненні ними правосуддя, що звужує гарантії самостійності судів та незалежності суддів, а також обмежено конституційне право осіб на судовий захист.

На думку суб'єкта права на конституційне подання, оспорювані положення суперечать статті 1, частині першій статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, частині третій статті 22, частинам першій, другій статті 55, статтям 59, 64, пунктам 14, 22 частини першої статті 92, частинам другій, п'ятій статті 125, частинам першій, другій статті 126, частинам другій, третій статті 131 Конституції України.

Автор клопотання також стверджує про невідповідність в цілому Закону N 2181 положенням частини другої статті 19 Конституції України, оскільки, як вказано у конституційному поданні, було порушено процедуру його розгляду, визначену частиною першою статті 116 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року N 1861-VI.

2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 1 жовтня 2010 року на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, - відмовила у відкритті конституційного провадження у справі в частині щодо відповідності Конституції України (конституційності) таких положень:

- частини четвертої статті 18 (щодо встановлення підсудності справ стосовно оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції Вищому адміністративному суду України), частини другої статті 19 (щодо встановлення винятку із загального правила стосовно підсудності справ з приводу оскарження актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, які стосуються інтересів конкретної особи), статті 171-1 Кодексу;

- частини четвертої статті 32, частини четвертої статті 42 (стосовно можливості розгляду Вищою радою юстиції питання про звільнення судді з посади за особливих обставин, а також про дисциплінарну відповідальність судді за його відсутності з поважних причин та без надання ним пояснень) Закону;