Відповідно до Плану роботи Верховного Суду України у 2009 р. Верховний Суд України узагальнив практику розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами. Цей витяг з узагальнення судової практики оприлюднюється для врахування в роботі судами загальної юрисдикції.

1. Вирішуючи спори за участю митних органів у справах, пов'язаних із оподаткуванням податком на додану вартість (далі - ПДВ) товарів при ввезенні на митну територію України фізичними особами - підприємцями (платниками єдиного податку), судам потрібно враховувати, що згідно з п. 2.4 ст. 2 Закону від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) платником ПДВ є будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством. Виняток становлять фізичні особи, не зареєстровані платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами), та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Отже, платник єдиного податку, який імпортує товари на митну територію України, не звільняється від сплати ПДВ, а положення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" про звільнення від сплати цього податку стосується тільки випадків, коли платник єдиного податку здійснює операції з поставки товарів (супутніх послуг) у межах митної території України.

2. При розгляді справ, пов'язаних зі сплатою ПДВ та митних зборів, судам необхідно враховувати, що згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону N 168/97-ВР платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами" (далі - Закон N 2181-III) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону N 168/97-ВР та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

3. Якщо під час проходження митного оформлення (контролю) відділ номенклатури Митниці прийняв рішення, в якому визначив інший код імпортованого товару, ніж зазначений в експортній митній декларації країни-відправника, суди повинні виходити з того, що ст. 313 Митного кодексу України (далі - МК) передбачено, що класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТЗЕД класифікаційних групувань, покладено на митні органи, рішення яких із цього питання є обов'язковими для підприємств і громадян.