Останнім часом трапляються випадки безпідставного припинення господарськими судами провадження у спорах щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування, пов'язаних з розпорядженням земельними ділянками.

У зв'язку з цим доводимо до відома та врахування в роботі мотиви постанови Верховного Суду України, прийнятою колегією суддів Судової палати в адміністративних справах 27 квітня 2010 р. у справі N 21-2328во09 за позовом ТОВ "Агрофірма "Рубежівська" до Бучанської міської ради Київської області, треті особи - ПП "Деліція+", Мале приватне підприємство "Октавіан", про визнання дій протиправними та скасування рішень. Предметом спору у цій справі були рішення міської ради про дозвіл на виготовлення технічної документації по оформленню договору оренди земельної ділянки, про затвердження проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування кондитерського цеху, про дозвіл на викуп земельної ділянки та про затвердження звіту про грошову оцінку земельної ділянки. У підставу позову позивач посилався на порушення його права власності на земельну ділянку.

Вирішуючи спір по суті, адміністративні суди трьох інстанцій керувались тим, що ця справа є адміністративною. Верховний Суд України ухвалу Вищого адміністративного суду України у цій справі скасував і провадження у справі припинив з мотивів непідвідомчості справи адміністративним судам. Зокрема, господарським судам необхідно враховувати наступні правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України по вказаній справі.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України) .