У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про судоустрій України" в порядку надання методичної допомоги Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.

Відповідно до статті 25 Закону України від 27.04.2010 N 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон) у 2010 році передбачається здійснити відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

На обсяг випущених облігацій внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку 2 до цього Закону, та зменшує відповідні показники доходів державного бюджету, визначені у додатку 1 до згаданого Закону.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України, при цьому має бути забезпечено рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та заінтересованість усіх платників податку.

На виконання наведеної норми Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 N 368, якою затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість (далі - Основні умови) та Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років (далі - Порядок).

Останнім абзацом Основних умов встановлено, що ці Основні умови є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення відшкодування сум з податку на додану вартість.

У свою чергу, за аналогією з нормами цивільного та господарського права публічна пропозиція є різновидом пропозиції укласти договір, що випливає, зокрема, зі змісту статей 632, 699 Цивільного кодексу України, а також статті 178 Господарського кодексу України. Відповідно прийняття публічної пропозиції потребує акцепту (згоди) з боку особи, якій вона адресована, і є добровільним.

Згода платника податку на здійснення відшкодування йому податку на додану вартість за рахунок облігацій внутрішньої державної позики висловлюється шляхом подання відповідної заяви, як це передбачено пунктом 10 Порядку. Форма такої заяви встановлена у додатку 2 до зазначеного Порядку.