Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича - доповідача,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 376-1 Кримінального кодексу України, окремих положень першого речення частини третьої, частини шостої статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та щодо офіційного тлумачення положень пункту 5 частини першої, першого речення частини третьої статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах" від 5 червня 2009 року N 1475-VI (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., N 45, ст. 683).

Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Верховний Суд України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Кримінального кодексу України зі змінами (далі - КК України), Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами (далі - КАС України), прийняті на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах" від 5 червня 2009 року N 1475-VI.

1.1. Верховний Суд України вважає, що положення статті 376-1 КК України, якими встановлено кримінальну відповідальність за незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, суперечать конституційному принципу рівності громадян перед законом, всіх учасників судового процесу перед законом і судом (частина перша статті 24, пункт 2 частини третьої статті 129 Конституції України) . З прийняттям зазначеної статті створено ситуацію, за якої "різні суб'єкти права при вчиненні ними фактично одного і того самого діяння повинні нести кримінальну відповідальність за різними законами: службові особи адміністративних судів - за статтею 376-1 КК України, а службові особи інших судів - за статтями 361 та 362 КК України".

Крім того, автор клопотання вказує на порушення принципу правової визначеності, яке виражається в юридично-технологічній недосконалості положень статті 376-1 КК України і допускає можливість кримінального переслідування за правомірні вчинки, що не відповідає частині першій статті 8, частині першій статті 24, статтям 57, 58, частині першій, пунктам 1, 2 частини третьої, частині четвертій статті 129 Конституції України.

1.2. Як зазначається у конституційному поданні, частина шоста статті 15-1 КАС України встановила, що порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, у тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджує Державна судова адміністрація України. Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що ця норма суперечить пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, оскільки питання судоустрою і судочинства вирішуються виключно законами України.

1.3. Верховний Суд України вважає, що положення першого речення частини третьої статті 15-1 КАС України щодо визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, яке має здійснювати автоматизована система документообігу суду під час реєстрації відповідних документів (спосіб розподілу) за принципом вірогідності, з урахуванням кількості справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень, обумовлює колізію між нормами матеріального закону, який діє у сфері судоустрою, і процесуального закону та не враховує їх вимог, які виключають можливість участі судді у розгляді і вирішенні справи. На думку автора клопотання, це унеможливлює реалізацію суддями таких конституційних засад судочинства, як законність і гарантування реалізації прав громадян на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, частині першій, пункту 1 частини третьої статті 129 Конституції України.

2. Суб'єкт права на конституційне подання також просить дати офіційне тлумачення положень:

- пункту 5 частини першої статті 15-1 КАС України щодо того, чи має автоматизована система документообігу суду забезпечувати реєстрацію всієї вхідної та вихідної кореспонденції чи тільки кореспонденції, пов'язаної з судовим розглядом справ;

- першого речення частини третьої статті 15-1 КАС України стосовно того, чи належить при автоматизованому розподілі справ між суддями в загальних судах враховувати лише адміністративні справи чи й інші справи (кримінальні, цивільні тощо), які перебувають на розгляді у відповідного судді.

Практичну необхідність в офіційному тлумаченні цих положень Верховний Суд України пояснює можливим виникненням проблем під час їх правозастосування.

3. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 14 січня 2010 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

4. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання має містити правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні (пункт 4 частини другої статті 39) ; предметом розгляду Конституційного Суду України може бути конституційне подання, в якому викладено аргументи про неконституційність акта, який оспорюється (частина перша статті 71) .