На підставі вивчення судової практики у справах щодо застосування законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту, розглянутих господарськими судами України за період 2007-2009 роки, Вищий господарський суд України вважає за доцільне довести відповіді на порушені судами проблемні питання до відома господарських судів України.

1. Чи достатньо усного або наданого засобом зв'язку повідомлення станції від уповноваженого представника вантажовідправника про відмову від завантаження запланованих вагонів, чи обов'язкова тільки письмова форма відмови?

Стаття 107 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457 з наступними змінами та доповненнями (далі - Статут) передбачає, що якщо вантажовідправник письмово відмовився від вагонів (контейнерів), передбачених заявкою, не менше ніж за дві доби до дня навантаження, розмір штрафу за невиконання плану перевезень зменшується на третину.

Чинна редакція пункту 6.4.6 Правил планування перевезень вантажів встановлює порядок обліку виконання плану перевезень, в якому також зазначено, що у разі письмової відмови відправника від завантаження у графі 7 облікової картки виконання плану залізниця робить відмітку: "відмова від ____ вагонів" із зазначенням дати відмови. Заява відправника про відмову додається до облікової картки.

Виходячи з наведеного, відмова вантажовідправника від запланованих вагонів для зменшення розміру штрафу повинна бути письмовою та поданою станції у встановлений термін із зазначенням у ній дати подання відмови.

2. Чи є належним доказом запис (витяг) зі станційної книги повідомлень відносно повідомлення залізницею вантажовідправника, вантажоодержувача про подачу вагонів або про зміну встановленого порядку та інших повідомлень?

Відповідно до Правил видачі вантажів про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів).

Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач письмово повідомляє начальника станції про спосіб повідомлення, прізвища відповідальних за приймання повідомлень працівників та номери телефонів (факсів), за якими надаються повідомлення.

Крім повідомлення про прибуття вантажу станція зобов'язана повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі. За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватись і без попереднього повідомлення.

Для запису повідомлень (як про прибуття, так і про подавання вагонів під вивантаження) на станції ведеться Книга повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження (додаток 7 до Правил користування вагонами і контейнерами) . У цій книзі зазначаються: одержувач, назва вантажу, номер вагона (контейнера), дата й час передачі та прийняття інформації, прізвища тих працівників вантажовласників і станції, які передали та прийняли повідомлення, а також час, на який планується подача вагонів для вантажних операцій.

Порядок і терміни повідомлення про подачу вагонів на під'їзні колії передбачаються в договорах про експлуатацію під'їзних колій (договорах про подачу та забирання вагонів). При встановленні порядку повідомлення по телефону вантажоодержувачі та вантажовідправники зобов'язані призначити для цілодобового приймання повідомлень відповідальних працівників і надати їх прізвища та номери телефонів начальнику станції.

Таким чином, запис (витяг) зі станційної книги повідомлень може бути належним доказом повідомлення залізницею вантажовідправника, вантажоодержувача про подачу вагонів або про зміну встановленого порядку подачі вагонів, та інших повідомлень.

3. Чи передбачено Статутом залізниць України обов'язок відправника перевіряти технічний стан поданого залізницею під завантаження вагону?

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Виходячи із наведеного, відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комерційному відношенні.

Необхідно врахувати, що статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Детальніше це питання висвітлено у пункті 3.9 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225.

4. Яке саме процесуальне значення має факт відсутності в залізничній накладній відмітки про те, в якому стані отримано вантаж від органу транспорту?

Про видачу вантажу, який прибув на станцію призначення у справному вагоні без ознак втрати та виданий без перевірки залізницею в порядку статті 52 Статуту, станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відповідну відмітку, зміст якої визначено пунктом 31 Правил видачі вантажів. Вказані відмітки засвідчуються підписом начальника станції або уповноваженого ним працівника із зазначенням його посади. Одержувач повинен пред'явити накладні для внесення цих відміток у день видачі вантажу або протягом трьох діб з моменту видачі вантажу.

Оскільки залізниця видає вантаж одержувачеві без перевірки та складання комерційного акту, вантажоодержувач має приймати продукцію в порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 N П-6, пунктом 4 якої передбачено, що під час приймання вантажу від органів транспорту вантажоодержувач зобов'язаний перевірити згідно з діючими на транспорті правилами перевезень, чи забезпечена схоронність вантажу під час перевезення. У разі видачі вантажу без перевірки кількості місць або маси одержувач у порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажу, зобов'язаний вимагати від органів транспорту зробити відповідну відмітку на транспортному документі.

Відсутність такої відмітки на транспортному документі є порушенням порядку приймання продукції, встановленого Інструкцією П-6.

За відсутності такої відмітки на накладній та Акта, оформленого відповідно до Інструкції П-6, немає підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника, продавця або постачальника, оскільки не виключається виникнення недостачі вантажу під час перевезення з вини перевізника або з вини одержувача.

5. Яка залізниця Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця" має право звертатись до суду із позовом про відшкодування витрат, понесених через затримання на прикордонній залізничній станції вагонів з вантажами з вини вантажовідправника, - залізниця, на станції якої затримано вагони чи залізниця відправлення (призначення)?

Згідно зі статтею 120 Статуту за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці - на станції якої затримано вагони, чи залізниці відправлення (призначення) належить право вимагати відшкодування витрат, понесених через затримання на прикордонній залізничній станції вагонів з вантажами з вини вантажовідправника, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і залізниці призначення, а також і транзитні залізниці.

При цьому судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, якщо чіткий порядок оформлення певних доказів не встановлено, суди мають приймати та розглядати по суті будь-які докази, які мають відношення до справи.

6. Чи можуть бути належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України затримання з вини вантажовласника вагонів на підходах до станції призначення (на попутних станціях) лише накази та акти про затримку і акти загальної форми, не підписані представниками вантажовласника?

Детальна відповідь на це питання наведена у пункті 5.10 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225.

7. Чи є обґрунтованою вимога залізниці про стягнення збитків (додаткових витрат), плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажів у вагонах, затриманих на проміжній станції для усунення комерційного браку без наявності відповідної відомості плати за користування вагонами?

Відповідно до статті 124 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу (комерційного браку) тощо.

Під збитками згідно статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України розуміються, зокрема, додаткові витрати, зроблені стороною: вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо.

Таким чином, додаткові витрати залізниці у вигляді збору за подачу й забирання вагонів до пунктів перевантаження (маневрові роботи), ремонту вагонів, виправлення комерційного браку, плата за роботу механізмів і бригад, зайнятих перевантаженням і перевіркою вантажів у затриманих вагонах, плата за охорону вантажів, збір за зберігання, оформлення затримки, телеграфні та інші витрати в межах доведеного можуть бути стягнуті з вантажовідправника (вантажовласника), який припустився комерційного браку під час відвантаження вантажу. Зокрема, доведення факту завдання залізниці збитків і понесених нею витрат через простій затриманих у дорозі вагонів можуть вважатися передбачені Правилами користування вагонами і контейнерами (додатки 3, 4 і 5): акт про затримку вагонів форми ГУ-23а; наказ про затримку вагонів; повідомлення про затримку вагонів.