У судовій практиці виникли дуже серйозні проблеми із застосуванням Закону України від 6 березня 2003 року N 597-IV "Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств" (далі - Закон), яким було, зокрема, внесено низку доповнень до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Причиною цих проблем стали неузгодженість між окремими приписами Закону, недостатньо точна визначеність ознак кола гірничих підприємств, на які має поширюватись його чинність, та прогалини, що виникли у механізмі провадження зі справ про банкрутство гірничих підприємств у зв'язку з набранням Законом чинності, статтю 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено частиною 6 у такій редакції:

"6. Справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, яким надається державна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше, ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій)".

Законом також доповнено пункт 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" абзацами п'ятим та шостим у такій редакції:

"Справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), яким надається державна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, не порушуються з дня набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 1 січня 2004 року.

Провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню".

Отже, у всіх наведених приписах Закону неоднаково визначається сукупність ознак гірничих підприємств, на які поширюється його дія. Найбільш повний перелік таких ознак міститься у частині 6 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В абзаці п'ятому пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутня така ознака, як створення гірничих підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, а в абзаці шостому наведено лише позначення гірничих підприємств та перелік їх видів. У зв'язку з цим виникає питання: чи мав на увазі законодавець, приймаючи Закон, що передбачені ним особливості стосовно визначення терміну порушення справ та припинення провадження у вже порушених справах про банкрутство гірничих підприємств поширюються на одне і те ж саме коло гірничих підприємств з огляду на визначення мети цього Закону його преамбулоюі

Якщо відповідь на це питання є негативною, то виникають інші запитання.

По-перше, чи слід судам у визначенні сукупності ознак гірничих підприємств виходити з буквального граматичного тлумачення кожного з наведених приписів частини 6 статті 5 та абзаців п'ятого та шостого пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

По-друге, у разі якщо кожний з наведених приписів Закону визначає окрему сукупність ознак для кожної категорії гірничих підприємств, може виникнути безглузда за юридичними наслідками ситуація. Після припинення судом провадження у справі про банкрутство гірничого підприємства на підставі абзацу шостого пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у його кредиторів з'являється одразу юридична можливість знову порушити провадження у справі про банкрутство цього ж гірничого підприємства, яке за сукупністю своїх ознак не відповідає вимогам припису частини 6 статті 5 або абзацу п'ятого пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Як суди мають реагувати на таку юридичну ситуацію.