Верховним Судом України в період з 18 вересня по 1 жовтня поточного року здійснено вивчення практики розгляду земельних спорів судами Київської області. Зазначене вивчення проведено в межах комплексу заходів, як вживаються Верховним Судом України з метою недопущення використання судових рішень задля неправомірного набуття права власності на земельні ділянки, права користування землею тощо.

Аналіз відповідної судової практики засвідчив, що окремі суди допускають порушення вимог земельного, цивільного та цивільного процесуального законодавства при розгляді справ даної категорії. За результатами вивчення Верховним Судом України вжито відповідних заходів з метою усунення виявлених недоліків і поліпшення роботи судів.

Голова Верховного Суду України звернувся до Вищої ради юстиції з пропозиціями щодо прийняття подання про звільнення з посад суддів, які систематично грубо порушували законодавство при вирішенні земельних спорів. Результати вивчення враховано також при вивченні питань стосовно ініціювання переведення суддів на інші посади. Генеральній прокуратурі України направлено лист щодо використання прокурорами їх права на апеляційне оскарження судових рішень.

За матеріалами вивчення судових справ, які виникають із земельних правовідносин, робоча група дійшла, зокрема, таких висновків.

1. За рішенням суду не можна здійснюватися перехід права власності на земельні ділянки та земельні частки (паї), щодо яких існує заборона на їх відчуження (крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб), встановлена п. 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Не допускається також зміна їх цільового призначення.

2. Неприпустимим є звернення стягнення на земельні ділянки за рішенням суду в разі невиконання боржником зобов'язань за договором позики та іншими зобов'язаннями з одночасним припиненням на них права власності боржника і визнанням права власності за кредитором (ст. 139 ЗК України).

3. Норма ст. 119 ЗК України щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 відповідно до п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" ЗК України.

4. Не може набуватись право власності на земельні ділянки за рішенням суду шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.

5. При вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки особам, які придбали житловий будинок, будівлю або споруду, у разі, коли розмір земельної ділянки договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено, необхідно дотримуватися ст. 120 ЗК України та ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, і не може за рішенням суду переходити у розмірах, що перевищують необхідні для їх обслуговування. Причому право власності на таку земельну ділянку переходить без зміни цільового призначення.

6. При розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно:

а) перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям", відповідно до п. 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу (далі - СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними;

б) досліджувати статут підприємства, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України від 14 лютого 1992 р. N 2114-XII "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство діє на основі статуту, в якому вказується порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї;