Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Розенка Віталія Івановича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича - суддя-доповідач,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення статті 6 Закону України "Про рекламу" від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 39, ст. 181) із змінами і доповненнями за станом на 18 листопада 1997 року та статей 4, 12 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 року N 2782-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 1, ст. 1) із змінами та доповненнями за станом на 14 лютого 1997 року.

Заслухавши суддю-доповідача Мироненка Олександра Миколайовича та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. У конституційному зверненні група народних депутатів України порушує питання про офіційне тлумачення статті 6 Закону України "Про рекламу" та статей 4, 12 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". На думку народних депутатів України, предметом тлумачення є розбіжності формулювань у наведених вище законах щодо мови друкованих засобів масової інформації та мови реклами.

Автори звернення занепокоєні тим, що більшість видавництв друкують рекламну інформацію російською мовою, ігноруючи державну. Вони реєструють свої рекламні видання як звичайні друковані засоби масової інформації, зазначаючи у заяві про державну реєстрацію російську мову як мову видання, посилаючись при цьому на положення статті 4 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", де говориться, що друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами.

Водночас, як зазначається у зверненні, стаття 6 Закону України "Про рекламу" передбачає, що мова реклами, зокрема першорядність вживання державної мови, визначається Законом УРСР "Про мови в Українській РСР" від 28 жовтня 1989 року N 8312-11 (Відомості Верховної Ради УРСР, 1989, N 45, ст. 631) із змінами за станом на 28 лютого 1995 року, Законом України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 48, ст. 650), а Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" орієнтує на державну мову та інші мови.

2. Зміст звернення дає підстави для висновку, що твердження його авторів юридичне не обґрунтовані, не підкріплені відповідними експертними висновками, побудовані не на правових, а на політико-ідеологічних засадах. Невикористання української мови, про що зазначають у зверненні народні депутати, є наслідком порушень законності з боку окремих органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Вирішення цих питань відповідно до статті 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" не належить до повноважень Конституційного Суду України. Крім того, положення статті 6 Закону України "Про рекламу", статей 4, 12 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" не суперечать вимогам статті 10 Конституції України, яка, проголошуючи українську мову державною мовою в Україні, в той же час гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.