Вищим арбітражним судом України вивчено практику застосування арбітражними судами частини 4 статті 90 АПК.

Надсилаючи при цьому довідку про результати проведеної роботи, просимо обговорити їх з оперативними працівниками арбітражного суду, звернути увагу на необхідність більш чіткого виконання вимог частини 4 статті 90 АПК та підвищення якості документів, що адресуються органам внутрішніх справ чи прокуратури, а також посилити контроль за станом попереджувальної роботи суду.

У відповідності з планом заходів, затвердженим Пленумом Вищого арбітражного суду України 09.02.95, вивчено практику надсилання арбітражними судами повідомлень органам внутрішніх справ і прокуратури з підстав, передбачених частиною 4 статті 90 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - АПК).

Аналіз статистичних даних за 1994 і попередні роки свідчить, що кількість повідомлень, адресованих органам МВС і прокуратури протягом останніх трьох років запишається стабільною і складає відповідно 0,3 % та 0,8 % до числа розглянутих справ.

Попереднє вивчення практики застосування статті 90 АПК проводилось у 1992 році. За наслідками цього вивчення президією Вищого арбітражного суду України дано роз'яснення від 02.12.92 N 01-6/1444, яке разом з довідкою про результати вивчення доведено до всіх арбітражних судів (Інформаційний вісник N 1 за 1993 рік).

Ознайомлення з поданими до вивчення матеріалами показало, що не всі арбітражні суди дотримуються вимог частини 4 статті 90 АПК і названого вище роз'яснення щодо надсилання повідомлень про факти порушення законності, які містять ознаки дій, переслідуваних у кримінальному порядку. Майже всі арбітражні суди вважають повідомленням будь-яке звернення до органів внутрішніх справ чи прокуратури, незважаючи на те, що частина 4 статті 90 АПК вміщує одну вимогу до повідомлення - наявність у діяльності працівників підприємства ознак дій, переслідуваних у кримінальному порядку. Проте деякі арбітражні суди надсилають до прокуратури повідомлення про недоліки і порушення, що їх припускаються прокурори при поданні позовів до арбітражного суду, хоча в таких випадках повинна виноситись окрема ухвала в порядку, передбаченому частиною 1 статті 90 АПК. Так, з 13 повідомлень, надісланих у прокуратуру арбітражним судом Херсонської області, 7 стосувались саме недоліків у діяльності прокурорів, пов'язаній з поданням позовів. Аналогічних помилок припускаються арбітражні суди Автономної Республіки Крим, Вінницької, Львівської, Луганської, Рівненської та деяких інших областей.

Незважаючи на зауваження Вищого арбітражного суду України, зроблені за результатами попереднього вивчення практики застосування статті90 АПК, арбітражний суд Львівської області враховує як повідомлення супровідні листи до рішень, що надсилаються до прокуратури. Арбітражні суди Волинської, Київської, Львівської, Луганської, Полтавської, деяких інших областей та Автономної Республіки Крим вважають повідомленнями надіслані органам внутрішніх справ чи прокуратури прохання провести перевірку тих чи інших обставин справи, аналітичні або інформативні матеріали стосовно стану законності в діяльності підприємств певного регіону, нагадування про необхідність дати відповідь на попереднє повідомлення тощо. З 61 повідомлення, надісланого арбітражним судом Полтавської області органам прокуратури, 52 надсилались за підписами голови суду і прокурора області прокурорам міст і районів області з вимогою вирішити питання про відшкодування винними особами збитків, завданих підприємствам чи організаціям внаслідок недостач, порушень платіжної дисципліни тощо. Така форма впливу арбітражного суду на стан законності в господарських відносинах заслуговує на позитивну оцінку, але слід зауважити, що ці документи не є повідомленнями у розумінні частини 4 статті 90 АПК і не можуть враховуватись як такі.