Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича - доповідача,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Овечкіної Любові Володимирівни щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 48, частини другої статті 63, частини першої статті 104 Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до N 28, ст. 573) з наступними змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Вдовіченка С.Л. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Громадянка Овечкіна Л.В. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини першої статті 48, частини другої статті 63, частини першої статті 104 Житлового кодексу Української РСР (далі - Кодекс) щодо граничного розміру жилої площі, яка може бути виділена як окреме приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з ухвали апеляційного суду міста Києва від 1 березня 2006 року, Овечкіна Л.В. звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовом про встановлення порядку користування жилим приміщенням і зміну умов договору найму жилого приміщення. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2005 року в позові Овечкіній Л.В. відмовлено, ухвалою апеляційної інстанції її скаргу відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Необхідність в офіційному тлумаченні названих положень Кодексу автор клопотання обґрунтовує наявністю фактів неоднозначного застосування цих норм судами України, що порушує право її та її сина на житло.

На підтвердження неоднозначного застосування норм Кодексу Овечкіна Л.В. наводить ухвалу Верховного Суду України від 12 вересня 2007 року (оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України, внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень N 1042934) у справі про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом про зміну договору найму жилого приміщення та вселення. Цією ухвалою рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська про відмову в задоволенні позову, задоволення зустрічного позову залишено без змін.