Про практику застосування окремих приписів Кодексу адміністративного судочинства України (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)

У порядку інформації та для врахування при розгляді справ надсилається огляд судової практики Вищого адміністративного суду України щодо застосування окремих приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

1. Тимчасова непрацездатність особи, яка бере участь у справі, підтверджена медичною установою, визнається поважною причиною пропуску процесуальних строків, які підлягають поновленню або продовженню судом за її клопотанням.

У листопаді 2005 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати неправомірним рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції про відмову у наданні статусу біженця та зобов'язати відповідача надати їй статус біженця.

Постановою місцевого суду від 20.01.2006 позовні вимоги задоволено. Постановою апеляційного суду від 21.06.2006 зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга подана 19.10.2006, а рішення суду апеляційної інстанції постановлено 21.06.2006, позивач у скарзі заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного рішення, посилаючись на те, що процесуальний строк пропущений нею з поважних причин. Зокрема, вказує, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні, що перешкодило їй вчасно підготувати й подати касаційну скаргу.

Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Згідно зі статтею 212 КАС касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених КАС, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС - з дня складення постанови в повному обсязі.

Касаційна скарга, подана після закінчення цього строку, залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подає касаційну скаргу, не знайде підстав для поновлення строку.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач дійсно брала участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, в якому було проголошено вступну і резолютивну частини рішення, проте, всупереч вимогам статті 167 КАС, копію виготовленого в повному обсязі судового рішення не було своєчасно направлено позивачці.

Переконливих доказів на підтвердження своєчасного отримання копії цього судового рішення матеріали справи не містять. Крім того, позивач згідно з лікарським висновком Центра планування сім'ї та жіночого здоров'я обласної клінічної лікарні перебувала на лікуванні.

Згідно зі статтею 13 КАС особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках і в порядку, встановлених КАС.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд касаційної інстанції виходив з того, що заявник не мав можливості своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження.

Враховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що причини пропущення строку касаційного оскарження є поважними, а тому цей строк підлягає поновленню.

2. Надання законом прокурору права на представництво інтересів держави в суді не ставить прокурора у привілейоване, порівняно з іншими учасниками судового процесу, становище щодо участі у розгляді справи в суді, включаючи застосування процесуального строку, в межах якого можлива реалізація права на представництво інтересів держави в суді шляхом звернення з касаційним поданням.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на звернення із касаційним поданням заступник прокурора посилається на те, що про порушення Товариством норм Закону України "Про податок на додану вартість" та прийняті судові рішення у справі йому стало відомо лише під час виконання завдання Генеральної прокуратури України.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що заява про відновлення строку на звернення із касаційним поданням не підлягає задоволенню, а касаційне подання заступника прокурора області має бути залишене без розгляду з наступних підстав.

За змістом статті 100 КАС відновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом за наявності поважної причини цього пропуску.

Згідно з частинами першою, другою статті 60 КАС у випадках, встановлених законом, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому КАС та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до статті - 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Доводи заступника прокурора щодо поважності причини пропуску строку як такої, що не залежала від волевиявлення заявника, були визнані судом необґрунтованими, оскільки надання законом прокурору права на представництво інтересів держави в суді не ставить прокурора у привілейоване, порівняно з іншими учасниками судового процесу, становище щодо участі у розгляді справи в суді, включаючи застосування процесуального строку, в межах якого можлива реалізація права на представництво інтересів держави в суді шляхом звернення з касаційним поданням.

Виходячи із завдання, покладеного на прокуратуру статтею 19 Закону України "Про прокуратуру", щодо систематичного здійснення прокуратурою нагляду за додержанням і застосуванням законів, не обумовленого завданнями Генерального прокурора України, у заступника прокурора області не було об'єктивних перешкод для здійснення контролю за розглядом справи, ознайомленням з матеріалами справи та своєчасного звернення із касаційним поданням.

3. Ухвала суду про відмову у відкритті провадження в зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

У жовтні 2005 року Товариство звернулось до місцевого суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування припису прокурора від 22.02.2005.

15.11.2005 судом першої інстанції винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 109 КАС.

Підставою для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі слугувала ухвала місцевого суду від 23.06.2005, якою відмовлено у прийнятті позовної заяви Товариства про визнання незаконним припису прокурора від 22.02.2005 на підставі пункту 1 частини другої статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (1963 року) як такої, що не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд у своїй ухвалі від 19.02.2006 погодився з висновками суду першої інстанції та залишив ухвалу місцевого суду від 15.11.2005 без змін.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 109 КАС суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами про той же самий предмет і з тих же самих підстав є такі, що набрали законної сили постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін. Отже, перелік підстав, які містяться в цій нормі, є вичерпним.

За таких обставин ухвала місцевого суду від 23.06.2005, яка прийнята в порядку цивільного судочинства, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Оскільки зазначені порушення процесуального закону призвели до неправильного вирішення справи, 26.04.2007 Вищим адміністративним судом України було скасовано ухвалу місцевого суду від 15.11.2005 та ухвалу апеляційного суду від 09.02.2006, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Вимоги відповідача про зобов'язання надати документи, на яких ґрунтується позов, не можуть розглядатись у якості адміністративного позову з вимогами щодо зобов'язання вчинити певні дії, оскільки порядок надання суду доказів у справі, їх збирання та можливість забезпечення передбачені процесуальним законом.

У квітні 2005 року державна податкова інспекція звернулась до місцевого суду із позовом до Державного підприємства.

У вересні 2005 року Державне підприємство звернулось до податкової інспекції із зустрічною позовною заявою про зобов'язання надати документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги по первісному позову.

Ухвалою місцевого суду від 22.09.2005 розгляд справи було відкладено, а зустрічну позовну заяву повернуто позивачу. Постановою апеляційного суду від 08.12.2005 ухвалу суду першої інстанції було скасовано, зустрічну позовну заяву роз'єднано в самостійне провадження.

У касаційній скарзі Державне підприємство, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило судові рішення скасувати і постановити нову ухвалу про прийняття зустрічної позовної заяви і об'єднання її в одне провадження з первісним позовом.