Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича - доповідача,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року N 368" від 3 квітня 2008 року N 297 (Офіційний вісник Президента України, 2008 р., N 12, ст. 473).

Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 56 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Указ Президента України "Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року N 368" від 3 квітня 2008 року N 297 (далі - Указ).

Автори клопотання обґрунтовують неконституційність Указу насамперед тим, що при його виданні "Президент України діяв всупереч Конституції України та Закону України "Про Конституційний Суд України", усвідомлено знехтував унормовані на конституційному рівні принципи незалежності і недоторканності суддів".

Народні депутати України зазначають, що відповідно до пункту 26 частини першої статті 85, статей 126, 148, 149 Конституції України звільнення суддів з посад, в тому числі суддів Конституційного Суду України, допускається лише з підстав, визначених Конституцією України. Однак Президент України не звільнив суддю Конституційного Суду України Станік С.Р., як це передбачено статтею 126 Конституції України, а припинив її повноваження шляхом скасування акта про призначення на посаду, що не передбачено статтею 23 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Таким чином, на думку народних депутатів України, Президент України, видаючи Указ, вийшов за межі своїх конституційних повноважень стосовно організації і діяльності судової влади, оскільки скасування указу щодо призначення судді не передбачене в переліку "вичерпних правових підстав припинення повноважень судді".

Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що Станік С.Р. склала присягу судді Конституційного Суду України на засіданні Верховної Ради України, і саме цей факт є підтвердженням дотримання нею "імперативної норми" статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" (в редакції, що діяла на час складення присяги), а дотримання диспозитивних норм (участь у засіданні Верховної Ради України Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України) не є визначальним і обов'язковим, бо Конституція України (статті 82, 84) не ставить легітимність засідань Верховної Ради України в залежність від присутності на них зазначених осіб.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 20 травня 2008 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

3.1. Повноваження Конституційного Суду України вирішувати питання про відповідність Конституції України (конституційність) правових актів закріплені в частині другій статті 147, частині першій статті 150 Конституції України.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, зокрема Президента України, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (стаття 14 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Відповідно до частини першої статті 152 Конституції України правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) є вимогою Закону України "Про Конституційний Суд України" до змісту конституційного подання (пункт 4 частини другої статті 39, частина перша статті 71).

Отже, вимогами Конституції України та Закону України "Про Конституційний Суд України" до конституційного подання і відповідно умовами відкриття провадження у справі є надання суб'єктом звернення правового обґрунтування невідповідності правового акта (його окремих положень) саме Конституції України (а не законам, іншим нормативно-правовим актам) чи порушення встановленої Конституцією України процедури його розгляду, ухвалення або набрання ним чинності.

Невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України", а також непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, є підставами для відмови у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України (пункти 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України").