Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на засіданні Конституційного Суду України питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та про офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням надати висновок щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини четвертої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України (щодо права власності на землю спільних підприємств).

У конституційному поданні наведено положення статті 13 Конституції України: "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу...", та зазначено, що з прийняттям Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон) "фактично відмінено мораторій на продаж землі до 2005 року, який передбачений положеннями Земельного кодексу України". Як вважають народні депутати України, Закон "фактично створив правову колізію, оскільки тепер ця норма суперечить положенню Земельного кодексу України".

Стосовно офіційного тлумачення положення статті 82 Земельного кодексу України у конституційному поданні зазначається, що Законом України "Про внесення зміни до статті 82 Земельного кодексу України" від 10 липня 2003 року ця стаття доповнена частиною третьою, відповідно до якої "спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки у випадках, визначених частиною першою цієї статті, та у порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб". При цьому наголошується, що Законом України "Про внесення зміни до статті 82 Земельного кодексу України" не визначено, як буде із землею, яка знаходиться у комунальній власності, за якою ціною будуть відчужувати землі сільськогосподарського призначення, і чи закладені на це кошти в бюджет. Не з'ясована кількість, вартість землі, загальна сума компенсації, що має бути закладеною в бюджет.

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 31 жовтня 2003 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні обов'язково зазначається правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні.

Однак цих вимог не дотримано. У конституційному поданні відсутнє правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності положення статті 2 Закону, не зазначено яким саме статтям Конституції України не відповідає оспорюване положення, а лише наводиться текст першого речення частини першої статті 13 Конституції України. При цьому стаття 2 Закону не містить частини четвертої, яку суб'єкт права на конституційне подання просить визнати неконституційною.