Чергова політична криза вкотре загострила руйнівні процеси у сфері правосуддя. Правовий нігілізм владних та політичних суб'єктів набув небачених і неприпустимих для цивілізованої країни форм та методів їх діяльності. Стало звичайним явищем їх системне і безпрецедентне втручання у здійснення правосуддя, тиск на суддів, неправомірне використання представниками влади наданих їм повноважень для посилення залежності судових органів, втягування їх у політичну боротьбу, нав'язування неправових підходів до вирішення спорів та конфліктів.

Конкретними виявами порушення конституційних засад здійснення правосуддя, гарантій самостійності судів і незалежності суддів стали дії суб'єктів політичної діяльності після видання Президентом України 9 жовтня 2008 року указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради VI скликання та призначення позачергових парламентських виборів.

Насамперед, йдеться про видання Президентом України в жовтні 2008 року низки указів, якими без наведення підстав, передбачених Конституцією і законами України, та у не передбаченому законом порядку здійснювалися призначення на суддівські посади та звільнення з цих посад, створення та ліквідація судів, переведення суддів із одних судів у інші, призначення на адміністративні посади в судах та звільнення з цих посад, а також про факти фізичного блокування народними депутатами України та представниками силових структур окружного адміністративного суду м. Києва, Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України, перешкоджання діяльності суддів цих судів, у тому числі під час перебування їх у нарадчій кімнаті.

Такі дії можуть призвести до правової нестабільності в державі, підриву правових основ функціонування державної влади, руйнування судової влади, масового порушення прав і свобод громадян.

У цій складній ситуації, як вважає президія Ради суддів України, судді України своєю діяльністю мають доказати, що суди продовжують забезпечувати стабільність і правопорядок в державі, продемонструвати приклад служіння народу України, праву і закону, доводити своєю діяльністю і прийнятими рішеннями, що правовий порядок в державі може і повинен ґрунтуватися тільки на легітимних нормативно-правових актах та обґрунтованих з правової точки зору діях посадових осіб.

При здійсненні правосуддя судді - насамперед, з метою належного захисту прав та свобод людини і громадянина - повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України власну незалежність та самостійність судів, забезпечувати справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд та вирішення судових справ, дотримуватися присяги судді, відповідно до закону реагувати на факти втручання в судову діяльність.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним Законом України (стаття 92) також встановлено, що судоустрій, судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України. Зокрема, пунктом 23 частини першої статті 106 Конституції України підкреслюється, що Президент України утворює суди у передбаченому законом порядку. Підстави та порядок утворення чи ліквідації судів загальної юрисдикції визначено статтею 20 Закону України "Про судоустрій України".