Хулiганство є одним iз найпоширенiших правопорушень, спрямованих проти громадського порядку. Особа, яка вчинила хулiганство, посягає на суспiльнi вiдносини, що забезпечують нормальнi умови життя людей у рiзних сферах суспiльно корисної дiяльностi, спокiйний вiдпочинок i дотримання правил поведiнки в суспiльному життi та побутi, часто завдає шкоди особистим iнтересам людей, їхньому здоров'ю, власностi, навколишньому середовищу тощо.

Чинним законодавством країни кримiнальну вiдповiдальнiсть за хулiганство встановлено ст. 296 Кримiнального кодексу України (далi - КК).

У 2005 р. в провадженнi судiв перебувало 10175 кримiнальних справ про хулiганство, що на 9,8 % менше, нiж у 2004 р. Закiнчено провадження у 8414 кримiнальних справах цiєї категорiї, що становить 82,7 % вiд тих, що перебували у провадженнi. Iз постановленням вироку суди розглянули 5808 справ.

Iз порушенням строкiв, передбачених статтями 241 i 256 Кримiнально-процесуального кодексу України (далi - КПК), у 2005 р. було призначено до розгляду 507 справ, що на 37,6 % менше порiвняно з попереднiм роком. З порушенням строкiв суди призначили до попереднього розгляду 131 (201) справу, а до судового розгляду - 376 (612) справ.

У 2005 р. за вироками, що набрали законної сили, засуджено 7343 (8617) особи за хулiганство, що на 14,8 % менше, нiж у попередньому роцi. За вiдповiдними частинами ст. 296 КК засуджено осiб: ч. 1 - 2770, ч. 2 - 2933, ч. 3 - 927, ч. 4 - 681.

Звiльнено вiд вiдбування покарання 5417 осiб, або 73,8 % вiд числа всiх засуджених, у тому числi з випробуванням - 5037, або 68,6 %.

На додаткове розслiдування судами було повернено 427 справ, що на 14,1 % менше, нiж у 2004 р. Крiм того, в порядку, передбаченому ст. 249-1 КПК, суди повернули прокурору для усунення iстотних порушень вимог статей 228-232 цього Кодексу ще 102 справи (у 2004 р. - 148). Виправдано було 17 (12) осiб, якi обвинувачувалися за ст. 296 КК.

За матерiалами узагальнення виявлено факти надходження до судiв справ про хулiганство, що були розслiдуванi однобiчно й неповно, а iнодi й необ'єктивно. У справах, повернених судами на додаткове розслiдування, найчастiше не були встановленi час, мiсце, спосiб, мотиви вчинення злочинних дiй, не було притягнуто до вiдповiдальностi всiх осiб, якi брали участь у вчиненнi злочину, й не був з'ясований розмiр завданої шкоди.

Мали мiсце випадки, коли суд, повертаючи справу на додаткове розслiдування з мотивiв неповноти досудового слiдства, не вказував при цьому, в чому саме полягала ця неповнота i чому її не можна було усунути в судовому слiдствi.

Наприклад, Жовтневий районний суд м. Харкова постановою вiд 2 липня 2004 р. направив на додаткове розслiдування кримiнальну справу за обвинуваченням Ш.В. i П.Р. у вчиненнi ними злочину, вiдповiдальнiсть за який передбачено ч. 3 ст. 206 та ч. 2 ст. 296 КК. У постановi районний суд зазначив, що органу досудового слiдства необхiдно було вiдтворити обстановку та обставини подiї за участю допитаних у судi свiдкiв, потерпiлих та пiдсудних, оскiльки в їхнiх свiдченнях були суперечностi. Судова палата з кримiнальних справ Апеляцiйного суду Харкiвської областi ухвалою вiд 26 жовтня 2004 р. цю постанову скасувала через порушення вимог ст. 281 КПК, а справу повернула на новий судовий розгляд.

Пiд час аналiзу й узагальнення справ виявлено випадки неправильної квалiфiкацiї органами досудового слiдства дiй осiб, що обвинувачувались у вчиненнi хулiганства.

Так, Шевченкiвський районний суд м. Львова, розглядаючи справу щодо обвинуваченої К.Т. за ч. 4 ст. 296 i ч. 2 ст. 263 КК за квалiфiкуючою ознакою вчинення хулiганства iз застосуванням холодної зброї, встановив, що вилученi в пiдсудної нунчаку вона взяла для самозахисту i тримала при собi в полiетиленовому пакетi. При вчиненнi хулiганських дiй вона їх не застосовувала. Тому суд її дiї з ч. 4 ст. 296 КК переквалiфiкував на ч. 1 ст. 296 КК.

Кримiнально караним хулiганством визнається таке умисне грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивiв явної неповаги до суспiльства i супроводжувалось особливою зухвалiстю чи винятковим цинiзмом. Основним безпосереднiм об'єктом хулiганства є громадський порядок. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я особи, авторитет органiв державної влади, громадська безпека (2).

Громадський порядок визначається в юридичнiй лiтературi як зумовлена закономiрностями соцiального розвитку система правил та iнститутiв, що забезпечує упорядкованiсть суспiльних вiдносин i надає їм певної органiзацiйної форми (3). Хулiганство є суспiльно небезпечною дiєю, що грубо порушує громадський порядок. Зазначений у ч. 1 ст. 296 КК термiн "грубе порушення" є оцiночною категорiєю. Його предметний змiст залежить вiд конкретних обставин вчинення винним дiяння. Такими закон визначає лише дiї, якими спричинено iстотну шкоду громадському порядку. Грубiсть порушення громадського порядку слiд визначати з урахуванням характеру вчинених хулiганських дiй, їх наслiдкiв, мiсця й тривалостi їх вчинення, кiлькостi потерпiлих вiд зазначених дiй, їхнього вiку, стану здоров'я, iстотностi порушення їхнiх iнтересiв або iнтересiв пiдприємств, установ, органiзацiй. Особа, яка вчиняє хулiганськi дiї, грубо нехтує правилами поведiнки в суспiльствi.

Суди при доведеннi факту вчинення хулiганства не завжди визначають змiст та ознаки "грубого порушення" громадського порядку, iнодi лише цитують наведене визначення, не розкриваючи ознак хулiганства. Такий пiдхiд зумовлений тим, що поняття "грубе" є оцiночною категорiєю, тобто не конкретизованою в законi. Але слiд мати на увазi, що саме порушення громадського порядку ще не свiдчить про вчинення кримiнально караного хулiганства.

Хулiганськi дiї можуть бути вчиненi в будь-якому мiсцi. Найчастiше це вiдбувається на вулицях, у парках, у мiсцях проведення публiчних заходiв й iнших громадських мiсцях. Але наявнiсть у дiях особи ознаки хулiганства законом не пов'язано з його вчиненням лише в громадських мiсцях. Вважається, що громадський порядок може бути порушений в окремiй квартирi чи кiмнатi, в безлюдному мiсцi, у будь-який час доби, за вiдсутностi стороннiх осiб, тобто в присутностi лише потерпiлого.

Мотивом грубого порушення громадського порядку є явна неповага до суспiльства. При цьому явною (очевидною як для винної особи, так i для потерпiлих чи оточуючих) неповагою до суспiльства вважається прагнення показати свою зневагу до iснуючих правил i норм поведiнки в суспiльствi, самоутвердитися за рахунок приниження iнших осiб, протиставити себе iншим громадянам, суспiльству, державi. Вiдсутнiсть у дiях винної особи прояву явної неповаги до суспiльства виключає визнання злочину хулiганством.

Обов'язковою ознакою хулiганства є вчинення таких умисних дiй, що супроводжувались особливою зухвалiстю чи винятковим цинiзмом. За ознакою особливої зухвалостi хулiганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством iз завданням потерпiлiй особi побоїв або заподiянням тiлесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної дiяльностi установи, пiдприємства чи органiзацiї, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Хулiганством, яке супроводжувалося винятковим цинiзмом, можуть бути визнанi дiї, поєднанi з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралi, наприклад проявом безсоромностi чи грубої непристойностi, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого вiку або такою, яка перебувала у безпорадному станi, та iн.

Наприклад, Малиновський районний суд Одеської областi 29 жовтня 2004 р. засудив З.О. за ч. 1 ст. 296 КК за те, що той, перебуваючи на автобуснiй зупинцi у станi алкогольного сп'янiння, у присутностi громадян пошкодив рекламний щит, супроводжуючи свої дiї нецензурною лайкою. На зауваження присутнiх не звертав уваги. Крiм того, з винятковим цинiзмом бiля зупинки на проїжджiй частинi вулицi прилюдно справив природнi потреби, чим зупинив рух транспорту, а потiм продовжував чiплятися до перехожих та водiїв.

Оскiльки особлива зухвалiсть чи винятковий цинiзм дiй винного є ознаками хулiганства, то в мотивувальнiй частинi вироку суд має вказати, в яких дiях винної особи чи їх наслiдках виразилися зазначенi ознаки злочину.

Так, Здолбунiвський районний суд Рiвненської областi вироком вiд 27 сiчня 2004 р. засудив Н.В. за ч. 1 ст. 296 КК за те, що той, перебуваючи в кафе у станi алкогольного сп'янiння, грубо порушив громадський порядок, виявляючи при цьому особливу зухвалiсть, яка полягала в тому, що пiд час вчинення хулiганських дiй було знищене i пошкоджене майно власника кафе. Суд послався у вироку на наявнiсть двох ознак хулiганства (особлива зухвалiсть i винятковий цинiзм), але при цьому не зазначив, якi дiї винного супроводжувалися проявами виняткового цинiзму.

Деякi суди часто не розрiзняють поняття "особлива зухвалiсть" та "винятковий цинiзм".

Наприклад, Апеляцiйний суд Львiвської областi змiнив вирок Галицького районного суду м. Львова вiд 28 вересня 2004 р., яким Ж.В. було засуджено за ч. 1 ст. 296 КК, i виключив вказiвку суду про те, що дiї засудженого крiм особливої зухвалостi супроводжувалися ще й винятковим цинiзмом, оскiльки такий у дiях засудженого був вiдсутнiй. Нахабне поводження, буйство, бешкетування винного, поєднане з насильством, були помилково розцiненi судом як винятковий цинiзм.

У судовiй практицi виникають труднощi при розмежуваннi хулiганства та злочинiв проти життя i здоров'я особи. Критерiями, якi можуть бути покладенi в основу вiдмежування хулiганства вiд iнших злочинiв, є спрямованiсть умислу, мотиви, цiлi винного та обставини вчинення ним кримiнально караних дiй. Дiї, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподiянням тiлесних ушкоджень, вчиненi винним щодо членiв сiм'ї, родичiв, знайомих i викликанi особистими неприязними стосунками, неправильними дiями потерпiлих тощо, слiд квалiфiкувати за статтями КК, якими передбачено вiдповiдальнiсть за злочини проти особи. Як хулiганство зазначенi дiї квалiфiкують лише в тих випадках, коли вони були поєднанi з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивiв явної неповаги до суспiльства та супроводжувались особливою зухвалiстю чи винятковим цинiзмом.

Так, Ленiнський районний суд м. Севастополя 8 квiтня 2004 р. визнав винним i засудив Б.С. за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК. Маючи при собi газовий балончик "Терен-1" i складаний нiж, Б.С. 30 вересня 2003 р. увiйшов до кiмнати готелю "Україна" i декiлька разiв випустив струмiнь газу з газового балончика в обличчя З.О. Пiсля цього заздалегiдь заготовленим для заподiяння тiлесних ушкоджень складаним ножем став завдавати З.О. удари у пiднижньощелепову дiлянку шиї. Внаслiдок таких дiй потерпiлiй було заподiяно тяжкi тiлеснi ушкодження, що спричинили непоправне знiвечення обличчя.

Апеляцiйний суд м. Севастополя погодився з квалiфiкацiєю дiй Б.С. за ч. 1 ст. 121 КК, але скасував вирок у частинi його засудження за ч. 4 ст. 296 КК на пiдставi п. 2 ст. 6 КПК. При цьому колегiя суддiв дiйшла обгрунтованого висновку, що мiсцевий суд, оцiнюючи зiбранi у справi докази обвинувачення Б.С. в хулiганствi, не врахував таких важливих обставин, як те, що суб'єктивна сторона хулiганства характеризується навмисною формою вини i мотивом явної неповаги до суспiльства. Iз матерiалiв справи вбачається, що Б.С. прийшов до З.О. у робочий офiс, що розташований у кiмнатi готелю, з метою з'ясування особистих стосункiв. Сам факт навмисного заподiяння тiлесних ушкоджень З.О. у примiщеннi за мiсцем її роботи не свiдчить про наявнiсть у Б.С. намiру вчинити хулiганство.

При вирiшеннi питання про квалiфiкацiю дiй винних осiб, якi пiд час вчинення грубого порушення громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспiльства вчинили й iншi злочини, склад яких передбачений рiзними статтями Особливої частини КК, судам належить виходити з положень ст. 33 цього Кодексу.

Наприклад, вироком Днiпровського районного суду м. Днiпродзержинська вiд 2 червня 2006 р. Ф.Я. засуджено за сукупнiстю злочинiв, вiдповiдальнiсть за якi передбачена ч. 1 ст. 121 i ч. 4 ст. 296 КК. Так, Ф.Я., перебуваючи у станi алкогольного сп'янiння бiля кафе у м. Днiпродзержинску, грубо порушуючи громадський порядок з мотивiв явної неповаги до суспiльства, використовуючи малозначний привiд, виявляючи особливу зухвалiсть, умисно завдав потерпiлому Д.В. удар у голову, а потiм заздалегiдь заготовленим для заподiяння тiлесних ушкоджень ножем завдав також один удар у живiт, тобто тяжке тiлесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподiяння. Ухвалою Верховного Суду України вiд 28 листопада 2006 р. вирок залишено без змiни, оскiльки суд правильно квалiфiкував дiї засудженого вiдповiдно до установлених фактичних обставин справи.

Хулiганство, яке супроводжується побоями (ч. 1 ст. 126 КК) або спричиненням легкого тiлесного ушкодження (ст. 125 КК), не потребує додаткової квалiфiкацiї, оскiльки такi дiї характеризують його особливу зухвалiсть. Однак якщо в такiй ситуацiї були вчиненi злочини, якi за своїми ознаками i ступенем тяжкостi iстотно вiдрiзняються вiд хулiганства, має мiсце сукупнiсть злочинiв, що потребує квалiфiкацiї дiй за ст. 296 i вiдповiдними статтями КК (наприклад, статтями 121, 122, ч. 2 ст. 126, статтями 127, 194, 352) (4).

Так, поєднана з грубим порушенням громадського порядку з хулiганських мотивiв погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо суддi, народного засiдателя чи присяжного (а також їхнiх близьких родичiв) у зв'язку з їх дiяльнiстю, пов'язаною зi здiйсненням правосуддя, має квалiфiкуватися за сукупнiстю злочинiв, вiдповiдальнiсть за якi передбачено ч. 1 ст. 377 КК i вiдповiдною частиною ст. 296 КК.

У разi коли хулiганськi дiї мiстять ознаки злочинiв, склад яких передбачений рiзними частинами ст. 296 КК, одночасна квалiфiкацiя дiй за цими частинами може мати мiсце лише за наявностi реальної сукупностi злочинiв.

Так, дiї особи, яка вчинила кiлька епiзодiв хулiганства, перший з яких характеризувався особливою зухвалiстю, другий - застосуванням зброї, а третiй - опором представниковi влади, належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, вiдповiдальнiсть за якi передбачено вiдповiдно частинами 1, 3, 4 ст. 296 КК.

Хулiганськi дiї, поєднанi з наругою над могилою, нищенням, руйнуванням чи псуванням пам'яток iсторiї або культури, необхiдно квалiфiкувати за сукупнiстю вказаних злочинiв.

Наприклад, Новоодеський районний суд Миколаївської областi вироком вiд 19 листопада 2004 р. засудив С.I. за ч. 2 ст. 296 КК за те, що вiн у групi з iншою особою на огородженiй територiї братської могили загиблих воїнiв вiдламав вiд iсторико-архiтектурного пам'ятника Воїну-визволителю голову. Пiсля цього умисно розбив два кам'яних стовпчики та секцiю огорожi братської могили. Зазначенi хулiганськi дiї пiдлягали додатковiй квалiфiкацiї ще й за ст. 297 КК (наруга над могилою).

Дiї, пов'язанi з публiчною наругою над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гiмном України чи офiцiйно встановленим або пiднятим прапором або ж гербом iноземної держави, пiдлягають квалiфiкацiї за сукупнiстю злочинiв, якими передбачено вiдповiдальнiсть за хулiганство та наругу над державними символами.

Iншою є судова практика при квалiфiкацiї дiй винних осiб у вчиненнi умисного вбивства з хулiганських мотивiв. Оскiльки п. 7 ч. 2 ст. 115 КК спецiально передбачено вiдповiдальнiсть за зазначений злочин, вчинене в такому випадку необхiдно квалiфiкувати лише за цiєю нормою.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови вiд 7 лютого 2003 р. N 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" роз'яснив судам, що як умисне вбивство з хулiганських мотивiв за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК дiї винного квалiфiкуються, коли вiн позбавляє iншу особу життя внаслiдок явної неповаги до суспiльства, нехтування загальнолюдськими правилами спiвжиття i нормами моралi, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.

Якщо крiм убивства з хулiганських мотивiв винний вчинив ще й iншi хулiганськi дiї, що супроводжувались особливою зухвалiстю чи винятковим цинiзмом, вчинене належить квалiфiкувати за п. 7 ч. 2 ст. 115 i за вiдповiдною частиною ст. 296 КК.

Не можна квалiфiкувати як вчинене з хулiганських мотивiв умисне вбивство пiд час сварки чи бiйки, яку розпочав сам потерпiлий, а так само з ревнощiв, помсти чи з iнших мотивiв, що виникли на грунтi особистих неприязних стосункiв, навiть якщо при цьому було порушено громадський порядок.

Дiї, що становлять об'єктивну сторону складу умисного вбивства, вчиненого з хулiганських мотивiв, не повиннi враховуватись як квалiфiкуюча ознака при вирiшеннi питання про вид вчиненого при цьому хулiганства. Зокрема, використання за таких обставин фiнського ножа лише для вбивства не перетворює просте хулiганство в особливо квалiфiковане, вiдповiдальнiсть за яке передбачено ч. 4 ст. 296 КК (5).

У ч. 2 ст. 296 КК передбачено нову квалiфiкуючу ознаку - вчинення хулiганства групою осiб, тодi як у ст. 206 КК 1960 р. такої квалiфiкуючої ознаки не було. Деякi дослiдники хулiганства називають "природною" ознакою вчинення його групою осiб (6). Так, за статистичними даними, у 2005 р. було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК майже 3000 осiб, що становить 40,2 % вiд загальної кiлькостi засуджених за цей вид злочину.

Хулiганство визнається вчиненим групою осiб i квалiфiкується за ч. 2 ст. 296 КК, якщо у вчиненнi злочинних дiй брали участь декiлька (два i бiльше) виконавцiв - незалежно вiд того, яка форма спiвучастi (ст. 28 КК) мала мiсце. Квалiфiкацiя за цiєю ознакою дiй осiб, якi вчинили злочин за попередньою змовою або органiзованою групою, не виключає визнання цих обставин такими, що обтяжують покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК).

Хулiганство, вчинене групою осiб, необхiдно вiдрiзняти вiд групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК) i вiд масових заворушень.