- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Узагальнення судової практики
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я
Практика ухвалення та перегляду судами заочних рiшень у цивiльних справах *
Заочне провадження у цивiльних справах широко застосовується у рiзних правових системах свiту у зв'язку з необхiднiстю забезпечувати ефективнiсть та своєчаснiсть цивiльного судочинства. У
Цивiльному процесуальному кодексi України 2004 р. (далi - ЦПК) вiдновлено iнститут заочного розгляду справ у цивiльному судочинствi (гл. 8 розд. III). Заочне провадження вiдповiдно до ЦПК є особливим порядком розгляду та вирiшення цивiльної справи за вiдсутностi вiдповiдача, належним чином повiдом-леного про час та мiсце судового розгляду, вiд якого не надiйшло повiдомлення про причини неявки або зазначенi ним причини визнанi неповажними, та якщо позивач не заперечує проти такого вирiшення справи, з ухваленням заочного рiшення.
Iнститут заочного провадження вiдповiдає положенням та спрямований на реалiзацiю Рекомендацiї N R (84) 5 Комiтету Мiнiстрiв Ради Європи державам-членам стосовно принципiв цивiльного судочинства, що направленi на вдосконалення судової системи. Для досягнення цiєї мети необхiдно забезпечити доступ сторiн до спрощених i бiльш оперативних форм судочинства та захистити їх вiд зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здiйснювати судочинство бiльш ефективно.
Iнститут заочного провадження спрямований також на розвиток ч. 3 ст. 27 ЦПК про те, що особи, якi беруть участь у справi, зобов'язанi добросовiсно здiйснювати свої процесуальнi права i виконувати процесуальнi обов'язки.
Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантiєю позивачевi вiд зловживання вiдповiдачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строкiв розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає вiдповiдачу можливiсть його затягнути, оскiльки вiн має право на скасування заочного рiшення судом, який його ухвалив, пiсля чого справа розглядається в загальному порядку.
Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленнi та переглядi заочного рiшення є визначальним з точки зору виконання iнститутом заочного провадження своєї мети - сприяти ефективному та оперативному здiйсненню правосуддя.
Аналiз статистичних даних
Згiдно з даними Державної судової адмiнiстрацiї України у 2006 р. мiсцевi суди вiдповiдно до ст. 224 ЦПК ухвалили 133,1 тис. заочних рiшень, що становить 16,3 % вiд загальної кiлькостi справ позовного провадження, розглянутих з ухваленням рiшення (817,7 тис.). По регiонах України кiлькiсть та питома вага ухвалених заочних рiшень є нерiвномiрними. Найбiльший вiдсоток таких рiшень ухвалено мiсцевими судами м. Севастополя - 32 % (3,2 тис.), а також областей: Iвано-Франкiвської - 26,3 % (4,1 тис.), Харкiвської - 26,3 % (14,2 тис.), Донецької - 22,3 % (24,9 тис.), Луганської - 19 % (9,1 тис.), Львiвської - 18,9 % (5,8 тис.). Найменший - судами областей: Вiнницької - 7,9 % (2,1 тис.), Запорiзької - 9,3 % (3,7 тис.), Житомирської - 9,5 % (2,3 тис.), Рiвненської - 9,5 % (1,5 тис.), Хмельницької - 9,7 % (2,1 тис.).
Найбiльше заочних рiшень було ухвалено при вирiшеннi спорiв: що виникають з договорiв - 49,7 тис., або 29 % вiд розглянутих iз ухваленням рiшення; що виникають iз житлових правовiдносин - 27,1 тис., або 27 %; що виникають iз сiмейних правовiдносин - 35,3 тис., або 12,9 %; щодо вiдшкодування шкоди, завданої майну фiзичних або юридичних осiб - 5,5 тис. або 10,6 %; що виникають iз трудових правовiдносин - 4,2 тис. або 9,6 %.
На розгляд мiсцевих судiв надiйшло 5,4 тис. заяв про перегляд заочного рiшення, що становить 4 % вiд ухвалених мiсцевими судами рiшень, з яких розглянуто 4,4 тис.
Мiсцевi суди скасували 2,9 тис. заочних рiшень, або 2,2 % вiд ухвалених цими ж судами. Найбiльша питома вага скасованих рiшень, ухвалених мiсцевими судами областей: Одеської - 10,6 %, Житомирської - 4,6 %, Херсонської - 4,3 %, Вiнницької - 4,1 %, а також м. Києва - 4,1 %. Однiєю з причин скасування заочного рiшення є розгляд мiсцевим судом справи за вiдсутностi вiдповiдача, належним чином не повiдомленого про час та мiсце розгляду справи - 1,5 тис. заочних рiшень, що становить 52,4 % вiд скасованих мiсцевими судами.
До апеляцiйних судiв надiйшло 1,4 тис. апеляцiйних скарг про перегляд заочного рiшення, з яких розглянуто 862. Задоволено 503 апеляцiйнi скарги, або 0,4 % вiд ухвалених мiсцевими судами i 58,4 % вiд розглянутих в апеляцiйному порядку.
В апеляцiйному порядку скасовано 447 заочних рiшень, або 0,3 % вiд ухвалених мiсцевими судами, змiнено 56, або 0,04 %.
Не звернено до виконання 2,4 тис. заочних рiшень, ухвалених мiсцевими судами у 2006 р. Основ-на причина - вiдсутнiсть даних про вручення вiдповiдачу копiї заочного рiшення. З цiєї причини не звернено до виконання 1,7 тис. заочних рiшень, або 71,1%. Їх питома вага у кiлькостi розглянутих з ухваленням заочного рiшення становила 1,3 %. Однак у деяких мiсцевих судах цей показник є знач-но бiльшим - в областях: Полтавськiй - 5,3 % (175 заочних рiшень), Чернiгiвськiй - 4,5 % (107), Донецькiй - 2,6 % (649), Вiнницькiй - 2,3 % (47), Кiровоградськiй - 2,3 % (83), а також м. Києва - 2,3 % (109).
Умови проведення заочного розгляду справи
Проведення заочного розгляду справи можливе лише у разi наявностi умов, визначених у ст. 224 ЦПК. Законодавець встановив, що у разi неявки в судове засiдання вiдповiдача, який належним чином повiдомлений i вiд якого не надiйшло повiдомлення про причини неявки або якщо зазначенi ним причини визнанi неповажними, суд може ухвалити заочне рiшення на пiдставi наявних у справi доказiв, якщо позивач не заперечує проти такого вирiшення справи.
Таким чином, суди повиннi дотримуватись таких умов проведення заочного розгляду справ: неявка вiдповiдача в судове засiдання; належне повiдомлення вiдповiдача про час i мiсце судового засiдання; вiдсутнiсть поважних причин неявки вiдповiдача; вiдсутнiсть клопотання вiдповiдача про розгляд справи за його вiдсутностi; вiдсутнiсть заперечень позивача проти заочного розгляду справи. Лише за наявностi всiх п'яти умов суд може провести заочний розгляд справи.
Аналiз матерiалiв узагальнення дає можливiсть зробити висновок, що не у всiх випадках суди дотримувалися вищезазначених умов, що було пiдставою для скасування заочних рiшень.
Судам необхiдно звернути увагу на те, що заочне рiшення може ухвалюватися лише у справах позовного провадження. Норми гл. 8 ЦПК, якi регулюють порядок заочного розгляду справи, розмiщенi в межах розд. III ЦПК "Позовне провадження" i встановлюють особливостi розгляду справ у порядку позовного провадження, а не окремого провадження, наказного чи iншого провадження. Проте в процесi узагальнення виявлено випадки порушення судами цiєї вимоги.
Наприклад, Нахiмовський районний суд м. Севастополя ухвалив 16 сiчня 2006 р. заочне рiшення у справi окремого провадження (за заявою Ч. про встановлення факту приналежностi до сiм'ї депортованих осiб).
Неявка вiдповiдача в судове засiдання
Необхiдною умовою для заочного провадження є неявка вiдповiдача в судове засiдання. Неявкою вiдповiдача є його фактична вiдсутнiсть у залi судового засiдання при розглядi справи по сутi. При цьому необхiдно враховувати, що неявкою вiдповiдача є його особиста вiдсутнiсть, а також вiдсутнiсть його представника.
У випадку явки в судове засiдання представника вiдповiдача з належно оформленими повноваженнями суд не вправi ухвалювати заочне рiшення. Це випливає зi змiсту ст. 38 ЦПК про те, що сторони можуть брати участь у цивiльнiй справi особисто або через представника, i ст. 44 ЦПК щодо можливостi вчинення представником усiх процесуальних дiй вiд iменi особи, яку вiн представляє, а також того, що iнститут заочного провадження призначений впливати на вiдповiдачiв, якi не вчиняють дiй щодо участi у розглядi справи. Проте деякi суди помилково проводили заочне провадження за участi в судовому засiданнi представника вiдповiдача.
Так, Київський районний суд м. Донецька ухвалив 27 липня 2006 р. заочне рiшення у справi за позовом К. до Б., третя особа - комунальне пiдприємство "ЖЕУ N 5 Київського району м. Донецька" - про усунення перешкод у користуваннi житловим примiщенням та вселення за участi у судовому засiданнi представника вiдповiдача.
По-рiзному тлумачать суди поняття "неявка в судове засiдання вiдповiдача" з точки зору стадiй судового розгляду. Однi суди вважають, що заочне рiшення можна ухвалити тiльки тодi, коли вiдповiдач не з'являється до суду зi стадiї пiдготовки справи до слухання i до ухвалення судового рiшення.
Так, ухвалюючи заочне рiшення вiд 15 лютого 2006 р. Компанiївський районний суд Кiровоградської областi у справi Н. до Ч. про захист честi i гiдностi дiйшов висновку, що вiдповiдач, достовiрно знаючи про розгляд справи в судi, з невiдомих для суду причин не з'являється до суду, не надає свої докази та заперечення на позов, а тому правильно винiс заочне рiшення за наявними в матерiалах справи доказами.
А, наприклад, у справi за позовом В. до К. про вiдшкодування шкоди Шевченкiвським районним судом м. Запорiжжя 22 травня 2006 р. ухвалено заочне рiшення на тiй пiдставi, що вiдповiдач не з'явився до суду пiсля перерви, хоча до цього вiн брав участь у справi, давав у нiй пояснення.
Деякi суддi вважають, що заочне рiшення може бути ухвалене, коли вiдповiдач не з'явився в судове засiдання пiсля оголошеної перерви в судовому засiданнi, а також його неявки в стадiї проведення судових дебатiв.
Зокрема, Олександрiйський мiськрайонний суд Кiровоградської областi ухвалив заочне рiшення вiд 20 березня 2006 р. у справi за позовом Т. до холдингової компанiї "Олександрiявугiлля" про вiдшкодування шкоди тiльки з тих пiдстав, що представник вiдповiдача не з'явився в судове засiдання в день розгляду справи, коли проводились судовi дебати.
Вбачається правильним, що неявка вiдповiдача в судове засiдання пiсля оголошеної перерви, зупинення провадження у справi та поновлення її слухання не дає пiдстав для ухвалення заочного рiшення, оскiльки вiдповiдач брав участь у попереднiх засiданнях, йому роз'яснювали його права та обов'язки, вiн висловлював свою думку i ставлення до позовних вимог.
ЦПК також встановлює вимогу, що у разi участi в справi кiлькох вiдповiдачiв заочний розгляд можливий у випадку неявки в судове засiдання всiх вiдповiдачiв (ч. 2 ст. 224). Проте не завжди суди дотримуються цiєї умови та ухвалюють заочнi рiшення i в разi, коли в судове засiдання не з'явився один з кiлькох вiдповiдачiв.
У процесi пiдготовки узагальнення виявлено також випадки, коли судами допускалися грубi помилки щодо визначення умов проведення заочного розгляду справи, зокрема, ухвалення заочного рiшення за присутностi у судовому засiданнi вiдповiдача i вiдсутностi позивача.
Так, у справi за позовом П.О.С. до П.О.О. про стягнення алiментiв на неповнолiтню дитину Павлоградський мiськрайонний суд Днiпропетровської областi 20 жовтня 2006 р. ухвалив заочне рiшення за присутностi у судовому засiданнi вiдповiдача i вiдсутностi позивача.
Належне повiдомлення вiдповiдача про час i мiсце судового засiдання
На пiдставi ст. 224 ЦПК суд до постановлення ухвали про заочний розгляд справи обов'язково повинен перевiрити факт повiдомлення вiдповiдача належним чином про час i мiсце судового засiдання. Повiдомлення сторiн про час i мiсце розгляду справи повинно проводитися вiдповiдно до вимог статей 74-76 ЦПК. При цьому в матерiалах справи повиннi бути належнi докази такого повiдомлення. Якщо вiдповiднi докази вiдсутнi, то вiдповiдач не може вважатися повiдомленим належним чином, i пiдстав для заочного розгляду справи не iснує.
Судам необхiдно бiльш ретельно ставитися до висновкiв про належне повiдомлення вiдповiдача у справi, оскiльки випадки скасування заочних рiшень у зв'язку з порушенням вимог щодо належного повiдомлення вiдповiдача про час i мiсце розгляду справи є найбiльш численними - 52,4 % вiд скасованих мiсцевими судами.
Так, ухвалою колегiї суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 21 лютого 2007 р. скасовано заочне рiшення Франкiвського районного суду м. Львова вiд 30 вересня 2005 р. за позовом закритого акцiонерного товариства (дал - ЗАТ) "Телерадiокомпанiя Люкс" (м. Львiв) до товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (далi - ТОВ) "Телерадiокомпанiя Клас", ЗАТ "Телерадiокомпанiя Люкс" (м. Київ), К., С., третi особи - Ш., Л.О., Л.Б., В., А. про визнання незаконним рiшення установчих зборiв господарського товариства та ухвалу Апеляцiйного суду Львiвської областi вiд 11 вересня 2006 р. i передано справу на новий розгляд до суду першої iнстанцiї. Рiшення скасовано на пiдставi п. 3 ст. 338 ЦПК у зв'язку з вiдсутнiстю у справi вiдомостей про вручення судових повiсток вiдповiдачам та третiм особам.
Численними є випадки порушення судами вимог ч. 4 ст. 74 ЦПК про те, що судова повiстка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, якi викликаються, мали достатньо часу для явки в суд i пiдготовки до участi в судовому розглядi справи, але не пiзнiше нiж за сiм днiв до судового засiдання, а судова повiстка-повiдомлення - завчасно.
Вiдповiдач, мiсце проживання (перебування чи роботи) або мiсцезнаходження якого позивачевi невiдоме, навiть пiсля його звернення до адресного бюро та органiв внутрiшнiх справ, викликається в суд через оголошення у пресi. З опублiкуванням оголошення вiдповiдач вважається повiдомленим про час i мiсце розгляду справи. При цьому друкований орган, в якому розмiщуються вiдповiднi оголошення, визначається в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України (частини 9,10 ст. 74 ЦПК).
Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 сiчня 2006 р.
N 52 затверджено Порядок визначення друкованого засобу масової iнформацiї, в якому розмiщуються оголошення про виклик до суду вiдповiдача, третiх осiб, свiдкiв, мiсце фактичного проживання (перебування) яких невiдоме. Вiдповiдно до зазначеного Порядку, оголошення про виклик до суду публiкується в установленi законодавством строки у друкованому засобi масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому засобi масової iнформацiї мiсцевої сфери розповсюдження за останнiм вiдомим мiсцем проживання (перебування) на територiї України вiдповiдача, третiх осiб, свiдкiв. Цiєю ж постановою визначено у 2006 р. друкованим засобом масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розмiщуються зазначенi оголошення, газету "Урядовий кур'єр" (п. 1 постанови).
Як засвiдчили матерiали узагальнення, деякi суди не дотримуються цих вимог.
Так, пiд час заочного розгляду справи за позовом Н. до Б., третя особа - комунальне пiдприємство служба електрозв'язку Київського району м. Донецька - про стягнення матерiальної та моральної шкоди 15 березня 2006 р. Київський районний суд м. Донецька встановив, що вiдповiдач є належним чином повiдомлений на пiдставi публiкацiї оголошення про виклик до суду в регiональнiй газетi за вiдсутностi вiдповiдного оголошення в газетi "Урядовий кур'єр".
У разi, якщо суд встановить, що вiдомостi про належне повiдомлення вiдповiдача вiдсутнi, вiн повинен вiдкласти провадження у справi вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК.
Вiдсутнiсть поважних причин для неявки вiдповiдача
На пiдставi ст. 224 ЦПК суд повинен перевiрити не лише факт належного повiдомлення вiдповiдача про час i мiсце судового засiдання, але й поважнiсть причин неявки вiдповiдача в судове засiдання, якщо вони вiдповiдачем були повiдом-ленi. За вiдсутностi вiдповiдача з причин, якi судом визнано поважними, заочний порядок розгляду справи виключається.
Так, ухвалою Красногвардiйського районного суду Автономної Республiки Крим вiд 7 вересня 2006 р. скасовано заочне рiшення у справi за позовом П.Н. до П.О. про стягнення алiментiв на утримання непов-нолiтньої дитини. З матерiалiв справи вбачається, що вiдповiдач був належним чином повiдомлений про час i мiсце розгляду справи, проте в судове засiдання не з'явився i про причини неявки суд не повiдомив. При зверненнi iз заявою про перегляд заочного рiшення вiдповiдач надав докази поважностi причин неявки до суду, i з цих пiдстав заочне рiшення було скасоване, справа призначена до розгляду в загальному порядку.
Вiдсутнiсть клопотання вiдповiдача про розгляд справи у його вiдсутностi
У разi надходження вiд вiдповiдача заяви про розгляд справи у його вiдсутностi суд також не вправi ухвалювати заочне рiшення. Ця умова не передбачена в ст. 224 ЦПК, однак випливає зi змiсту ст. 169, вiдповiдно до якої неявка вiдповiдача в судове засiдання, якщо вiд нього надiйшло клопотання про розгляд справи у його вiдсутностi, не є перешкодою для розгляду справи в загальному порядку. Тому пiдстав для заочного розгляду справи немає. Причини неявки вiдповiдача в цьому випадку судом не з'ясовуються. Суд за таких обставин розглядає справу у загальному порядку або вiдкладає розгляд справи на пiдставi п. 2 ч. 2 ст. 169 ЦПК. Проте деякi суди помилково проводили розгляд справ у цьому випадку в порядку заочного провадження.
Зокрема, Артемiвський мiськрайонний суд Донецької областi 28 грудня 2005 р. ухвалив заочне рiшення у справi за позовом Л.М. до Л.I., Л.В., У.Е., П.Т., третя особа - Центр нерухомостi "Буд-iнвест" - про визнання договору купiвлi-продажу квартири недiйсним за вiдсутностi вiдповiдача, але надходження вiд нього клопотання про розгляд справи у його вiдсутностi.
Вiдсутнiсть заперечень позивача проти заочного розгляду справи
Вiдповiдно до ст. 224 ЦПК не допускається проведення заочного розгляду справи за наявностi заперечень позивача проти такого вирiшення спору. Проте, як було встановлено за результатами узагальнення, численними є випадки, коли суди не з'ясовують думку позивача щодо заочного розгляду справи, не роз'яснюють позивачу порядок та наслiдки розгляду справи в порядку заочного провадження.
Виявлено також випадки, коли суди помилково ухвалювали заочне рiшення у справi за вiдсутностi позивача.
Так, Устинiвський районний суд Кiровоградської областi у справi приватного пiдприємства "Безнавi" до товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (далi - ТОВ) "Ворошилiвське" та вiддiлу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна 26 квiтня 2006 р. постановив ухвалу про розгляд справи за правилами ст. 224 ЦПК за вiдсутностi позивача та його представника.
Оскiльки ЦПК не встановлює способiв висловлення згоди позивача на заочний розгляд справи, то вона може бути й усною, проте обов'язково повин-на фiксуватися у протоколi судового засiдання.
Якщо позивач не погоджується на розгляд справи в порядку заочного провадження, то суд вiдкладає розгляд справи та направляє вiдповiдачу, який не з'явився, повiдомлення про час i мiсце нового судового розгляду.
Порядок заочного розгляду справ
Особливостi заочного розгляду справ полягають, передусiм, у тому, що у дослiдженнi обставин справи бере участь лише позивач. Таким чином, при розглядi справи фактично вiдсутня змагальнiсть сторiн.
Вбачається, що суд повинен роз'яснити позивачевi його право на розгляд справи в порядку заочного провадження. Водночас позивачевi необхiдно роз'яснити його право на розгляд справи у звичайному порядку.
При цьому суд також повинен роз'яснити позивачевi, що його згода на розгляд справи за вiдсутностi вiдповiдача є одночасно вiдмовою вiд частини своїх процесуальних прав щодо розпорядження позовними вимогами, зокрема, щодо неможливостi змiни позивачем предмета або пiдстави позову та змiни розмiру позовних вимог. Якщо ж позивач реа-лiзує цi права, то у такому випадку суд повинен вiдкласти судовий розгляд на пiдставi ч. 3 ст. 224 ЦПК для повiдомлення про це вiдповiдача.
Проте на практицi суди не завжди виконували цю вимогу.
Так, ухвалою Апеляцiйного суду Автономної Республiки Крим вiд 8 листопада 2006 р. рiшення Роздольненського районного суду Автономної Республiки Крим у справi за позовом Г. до Роздольненського пiдприємства житлово-комунального господарства про стягнення суми i вiдшкодування моральної шкоди вiд 22 березня 2006 р. скасовано з пiдстав порушення судом першої iнстанцiї ч. 3 ст. 224 ЦПК - заочне рiшення ухвалено без вiдкладення судового розгляду для повiдомлення вiдповiдача про змiну позивачем предмету позову.
В окремих випадках суди вважали за можливе ухвалювати заочне рiшення у випадку зменшення позивачем розмiру позовних вимог.
Так, пiд час розгляду Доманiвським районним судом Миколаївської областi 27 лютого 2006 р. справи за позовом Ш. до Я. про вiдшкодування матерiальної шкоди i моральної шкоди в судовому засiданнi позивач зменшив вимоги про вiдшкодування матерiальної шкоди, що не стало перешкодою для суду ухвалити заочне рiшення.
Вбачається, що норма ч. 3 ст. 224 ЦПК не пiдлягає звуженому тлумаченню, i суд у разi зменшення позивачем розмiру позовних вимог також повинен вiдкласти судовий розгляд для повiдомлення про це вiдповiдача, оскiльки вiдповiдач у цьому випадку може визнати позов iз вiдповiдними наслiдками (ст. 174 ЦПК).
Суд вирiшує питання щодо заочного розгляду справи до початку розгляду справи по сутi. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 225 ЦПК про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Оскiльки процесуальним законом не встановлено вимоги щодо форми її прийняття, така ухвала може бути оформлена як окремий процесуальний документ вiдповiдно до вимог ч. 1 ст. 210 ЦПК, так i протокольно, вiдповiдно до вимог ч. 2 ст. 210 цього Кодексу. Проте на практицi трапляються випадки, коли суди взагалi не постановляють ухвалу про заочний розгляд справи.
Так, ухвалою колегiї суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 18 квiтня 2007 р. скасовано ухвалу Апеляцiйного суду Днiпропетровської областi вiд 16 березня 2006 р., якою повернено апеляцiйну скаргу вiдповiдача у справi на заочне рiшення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу вiд 9 лютого 2006 р. у справi за позовом К. до Мiнiстерства промислової полiтики України про поновлення на посадi директора державного пiдприємства "Електроважмаш", визнання недiйсними наказiв цього мiнiстерства. Колегiя зробила висновок про те, що вiдсутнiсть в матерiалах справи ухвали про заочний розгляд справи свiдчить про порушення судом розгляду справи в заочному порядку.
Деякi суди замiсть ухвали про заочний розгляд справи помилково постановляють ухвалу про винесення у справi заочного рiшення.
Наприклад, така ухвала була постановлена при розглядi справи у порядку заочного провадження Шахтарським мiськрайонним судом Донецької областi у справi за позовом I. до ТОВ "Еко-Iнвест" про стягнення заборгованостi по заробiтнiй платi.
Є випадки, коли суд постановляє ухвалу про розгляд справи за вiдсутностi вiдповiдача.
Так, зокрема, зазначено в протоколi судового засiдання Ленiнського районного суду м. Миколаєва вiд 28 листопада 2005 р., в якому було ухвалено заочне рiшення у справi за позовом державного пiдприємства "Житлово-експлуатацiйна дiльниця "Будiвельник" до С. про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим примiщенням.
Змiст заочного рiшення
Аналiз матерiалiв узагальнення виявив той факт, що у судiв немає єдиної практики щодо процесуально-документального оформлення заоч-ного рiшення. Суди по-рiзному формулюють саму назву рiшення, яке ухвалюється в порядку заочного провадження. Правильною необхiдно вважати практику тих судiв, якi вказують у найменуваннi "Заочне рiшення" у зв'язку з особливостями процедури ухвалення таких рiшень та з огляду на необхiднiсть чiткого визначення для осiб, якi беруть участь у справi, а також для судiв належного порядку оскарження чи перегляду заочного рiшення.
В описовiй частинi заочного рiшення необхiдно вказати, що справа розглядалася за вiдсутностi вiдповiдача у порядку заочного провадження з дотриманням вимог, встановлених законом.
В окремих випадках ухваленi судом рiшення iменується заочним, хоча нi з описової, нi з мотивувальної, нi з резолютивної частини не випливає, що воно дiйсно ухвалено в порядку заочного провадження.
Так, Косiвський районний суд Iвано-Франкiвської областi 20 лютого 2006 р. ухвалив заочне рiшення у справi за позовом Х.М. до Х.В. про розiрвання шлюбу, хоча у рiшеннi не мiститься нi зазначення про згоду позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження, нi ухвали суду про розгляд справи в порядку заочного провадження, нi посилання на норми ст. 8 ЦПК, якi регламентують заочний розгляд справи, а резолютивна частина рiшення не мiстить роз'яснення про особливий порядок оскарження (перегляду) заочного рiшення вiдповiдачем.
Вiдповiдно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК у резолютивнiй частинi заочного рiшення має зазначатися строк i порядок набрання рiшенням законної сили та його оскарження, а також вiдповiдно до ст. 226 ЦПК обов'язково має бути зазначено строк i порядок подання вiдповiдачем зави про його перегляд.
У багатьох випадках суди першої iнстанцiї всупереч зазначеним вимогам у резолютивнiй частинi заочного рiшення не вказують порядок та строк подачi заяви про перегляд заочного рiшення. Це призводить до того, що вiдповiдач оскаржує заочне рiшення в загальному порядку до апеляцiйного суду, а апеляцiйнi суди вiдмовляють у прийняттi апеляцiйної скарги у зв'язку з недотриманням порядку оскарження заочного рiшення, передбаченого ст. 228 ЦПК, що фактично призводить до затягування строкiв розгляду справи.
У процесi узагальнення виявлено також випадки, коли в резолютивнiй частинi заочного рiшення суд вказує лише на можливiсть перегляду заочного рiшення судом, який його ухвалив, при цьому не вказавши на можливiсть апеляцiйного оскарження заочного рiшення.
Це виявлено, наприклад, у заочному рiшеннi Голосiївського районного суду м. Києва вiд 28 квiтня 2006 р. у справi за позовом комунального пiдприємства ЖЕО-103 Голосiївської районної в м. Києвi державної адмiнiстрацiї до Швед Е.В., Швед А.О., Швед А.О. про стягнення заборгованостi за витрати на ремонт будинку та прибудинкової територiї i комунальнi послуги.
Матерiали узагальнення свiдчать, що формулювання в заочному рiшеннi порядку та строкiв його перегляду та оскарження у бiльшостi випадкiв є незрозумiлими для сторiн, що призводить до масового повернення апеляцiйними судами апеляцiйних скарг на заочнi рiшення.
Таким чином, суди в резолютивнiй частинi заоч-ного рiшення повиннi вказувати, що заочне рiшення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача, поданої протягом десяти днiв з дня отримання його копiї. Також повинно зазначатися, що у разi залишення заяви про перегляд заочного рiшення без задоволення, заочне рiшення може бути оскаржене до апеляцiйного суду з визначенням порядку апеляцiйного оскарження, а також вказуватися, що позивач має право оскаржити заочне рiшення у загальному порядку до апеляцiйного суду. Зазначена частина заочного рiшення може мати таке формулювання:
................Перейти до повного тексту