У ст. 43. Конституцiї України закрiплено право кожного громадянина на належнi, безпечнi умови працi. Ця норма є похiдною вiд iншого конституцiйного принципу, згiдно з яким людина, її життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю (ст. 3).

Реалiзацiя конституцiйного права громадян на охорону їх життя i здоров'я в процесi трудової дiяльностi поряд з iншими законодавчими та нормативними актами регулюється Законом вiд 14 жовтня 1992 р. N 2694-ХII "Про охорону працi" (далi - Закон N 2694-ХII). У ч. 1 ст. 6 цього Закону сказано, що умови працi на робочому мiсцi, безпека технологiчних процесiв, машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, стан засобiв колективного та iндивiдуального захисту, що використовуються працiвником, а також санiтарно-побутовi умови повиннi вiдповiдати вимогам законодавства. Його дiя поширюється на всi пiдприємства, установи, органiзацiї незалежно вiд форм власностi та видiв дiяльностi, а також на всiх громадян, якi працюють або залученi до працi на цих пiдприємствах.

У ст. 44 Закону N 2694-ХII встановлено, що працiвники, виннi в порушеннi законодавства про охорону працi, несуть кримiнальну, адмiнiстративну, дисциплiнарну чи матерiальну вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством. Змiцнення трудової i виробничої дисциплiни на пiдприємствах, в установах та органiзацiях, зниження рiвня можливостi виникнення небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв залежить i вiд судiв, якi розглядають кримiнальнi справи про порушення правил охорони працi.

Статистичнi данi

У 2005 р. суди України з постановленням вироку розглянули 191 кримiнальну справу, у 2004 р. - 244, за якими засуджено вiдповiдно 200 i 247 осiб. Найбiльше справ стосувалося порушення правил безпеки пiд час виконання робiт iз пiдвищеною небезпекою, вiдповiдальнiсть за яке передбачена у ст. 272 Кримiнального кодексу України (далi - КК) - вiдповiдно 123 та 151 справа. Не надходили на розгляд судiв справи про злочини, склад яких передбачений ст. 274 КК, - порушення правил ядерної або радiацiйної безпеки.

За злочини вказаної категорiї суди призначили такi види покарання, як позбавлення волi - 1, обмеження волi - 7, виправнi роботи - 21, штраф - 41.

Вiд вiдбування покарання з випробуванням вiдповiдно до ст. 75 КК звiльнено 111 осiб. Додаткове покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю суди застосували до 37 осiб. Стосовно 30 засуджених покарання призначено iз застосуванням ст. 69 КК.

Якiсть досудового слiдства. Причини повернення справ на додаткове розслiдування

В узагальненнi акцентується увага на справах про злочини, склад яких передбачений статтями 271 та 272 КК.

Вiдповiдно до ст. 112 Кримiнально-процесуального кодексу України (далi - КПК) досудове слiдство в таких справах провадиться слiдчими прокуратури.

Загалом якiсть досудового слiдства у справах названої категорiї задовiльна. Водночас окремими слiдчими були допущенi серйознi помилки при застосуваннi норм кримiнального та кримiнально-процесуального законодавств. Так, квалiфiкуючи дiї особи за ст. 271 або ст. 272 КК, слiдчi не завжди враховували, що диспозицiї цих статей є бланкетними. Тому при їх застосуваннi необхiдно встановити не лише те, якi саме законодавчi та iншi нормативно-правовi акти порушено при вчиненнi певного дiяння, а й визначити, вимоги яких статей, пунктiв, параграфiв не дотримано обвинуваченим, а також розкрити суть допущених порушень. Наприклад, для встановлення того, чи належать певнi види дiяльностi до робiт iз пiдвищеною небезпекою (ст. 272 КК), слiд звернутися до спецiальних законодавчих та нормативних актiв, якими є Закон вiд 18 сiчня 2001 р. N 2245-III "Про об'єкти пiдвищеної небезпеки" та Перелiк робiт з пiдвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного комiтету України з нагляду за охороною працi вiд 26 сiчня 2005 р. N 15 (далi - Перелiк 2005 р.). Ранiше дiяв Перелiк робiт з пiдвищеною небезпекою, затверджений наказом цього Комiтету вiд 30 листопада 1993 р. N 123 (далi - Перелiк 1993 р.).

Слiдчi не завжди всебiчно й повно дослiджували об'єктивну сторону злочину. Зокрема, в багатьох випадках не проводили огляд мiсця подiї, не призначали технiчних експертиз тощо.

Наприклад, машинiст гiрничо-виймальних машин шахти "Великомостiвська" П. був притягнутий до кримiнальної вiдповiдальностi за те, що, порушивши вимоги п. 123 Iнструкцiї з охорони працi для машинiстiв гiрничо-виймальних робiт, не переконався у безпечностi проведення маневру i запустив комбайн, частинами якого (що оберталися) був смертельно травмований помiчник начальника дiльницi С. Слiдчий прокуратури м. Червонограда Львiвської областi, квалiфiкувавши дiї П. за ч. 2 ст. 272 КК, не послався на Перелiк 2005 р. i не дослiдив, якi саме роботи чи дiї обвинуваченого призвели до нещасного випадку, не провiв огляд мiсця подiї, не призначив судово-технiчної експертизи у справi, внаслiдок чого не був установлений причинний зв'язок мiж дiями обвинуваченого та наслiдками.

В iншiй справi за обвинуваченням начальника дiльницi С. та бригадира прохiдникiв К. шахти "Краснолиманська" за ч. 2 ст. 272 КК слiдчий прокуратури м. Красноармiйська Донецької областi пред'явив неконкретне обвинувачення. При цьому вiн не дослiдив i не вказав, з якої причини стався обвал у забої, внаслiдок чого загинули три i травмований один працiвник. У постановах про пред'явлення обвинувачення слiдчий лише вказав на статтi Закону вiд 14 жовтня 1992 р. N 2694-ХII, не розкривши їх змiст, i сформулював обвинувачення таким чином, нiби порушення С. i К. полягало у тому, що один iз них видав наряд на виконання робiт, а iнший - отримав цей наряд. А це не могло бути причиною нещасного випадку. Об'єктивна сторона злочину слiдчим не дослiджена

Водночас є справи, в яких слiдчi ставили експертам питання, вирiшення яких не належить до їхньої компетенцiї, а є прерогативою слiдчого та суду. Наприклад, чи перебували у причинному зв'язку дiї особи, яка порушила правила охорони працi, з наслiдками, що настали?

Так, вироком Стрийського мiськрайонного суду Львiвської областi вiд 18 травня 2004 р. Т. засуджений за ч. 2 ст. 271 КК за те, що вiн як технiчний директор ТОВ НВП "Сiрiон" порушив вимоги ст. 18 Закону вiд 14 жовтня 1992 р. N2694-ХII та ряд пунктiв чинного на той час Типового положення про навчання з питань охорони працi, а саме: без попереднього спецiального навчання i перевiрки знань iз питань охорони працi допустив до роботи на верстатi з обробки деревини у лiсопильному цеху ТОВ с. П'ятничани Стрийського району М., яка пiд час виконання роботи круглопильним верстатом ампутувала собi кисть правої руки. Розслiдуючи цю справу, слiдчий прокуратури Стрийського району Львiвської областi не провiв огляд мiсця подiї (лiсопильного цеху), не приєднав до матерiалiв справи протокол огляду мiсця подiї, складений вiдомчою комiсiєю, яка розслiдувала нещасний випадок на виробництвi, хоча в актi розслiдування вказано i у висновку технiчної експертизи пiдтверджено, що верстат не обладнаний належним захисним пристроєм. Слiдчий також необгрунтовано поставив технiчним експертам питання про наявнiсть причинного зв'язку мiж дiями (бездiяльнiстю) Т. i наслiдками. Водночас вiн не дослiдив питання про класифiкацiю виконуваної потерпiлою роботи i не звернув уваги на висновок експертiв про те, що роботи з обробки деревини належать до робiт iз пiдвищеною небезпекою. Тому дiї Т. необхiдно було квалiфiкувати за ч. 2 ст. 272 КК.

Факти неправильної квалiфiкацiї дiй обвинувачених та пiдсудних непоодинокi.

Жовтневий районний суд м. Днiпропетровська погодився з квалiфiкацiєю за ч. 1 ст. 271 КК дiй Б., який, працюючи виконробом ТОВ "Iндустрiйбуд", порушив ряд законодавчих та нормативно-правових актiв про охорону працi, внаслiдок чого будiвельник Ш. впав з 10-го поверху новобудови i загинув. Оскiльки на пiдставi п. 100 Перелiку 1993 р. роботи на висотi вiднесенi до робiт iз пiдвищеною небезпекою, дiї Б. пiдлягали квалiфiкацiї за ч. 2 ст. 272 КК.

У iншiй справi старший слiдчий Вознесенської мiжрайонної прокуратури Миколаївської областi неправильно квалiфiкував за ч. 1 ст. 271 КК дiї посадових осiб ТОВ "ВПК" Л. i К., з вини яких отруїлись амiаком й отримали тiлеснi ушкодження працiвники компресорного цеху Т. та Ч., якi виконували ремонтнi роботи у холодильнiй камерi. Зважаючи на те, що п. 29 та п. 113 Перелiку 1993 р. роботи з обслуговування, ремонту та експлуатацiї холодильних установок вiднесенi до робiт iз пiдвищеною безпекою, дiї зазначених осiб необхiдно було квалiфiкувати за ч. 1 ст. 272 КК.

Неякiсне досудове розслiдування справ, зокрема невизначенiсть iз суб'єктом злочину, також є однiєю з причин повернення справ на додаткове розслiдування.

Наприклад, при розглядi Баштанським районним судом Миколаївської областi кримiнальної справи щодо I., який обвинувачувався у вчиненнi злочину, склад якого передбачений ч. 2 ст. 271 КК, прокурор заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслiдування для дослiдження питання, чи був обвинувачений суб'єктом цього злочину.

Суб'єкт зазначених злочинiв спецiальний, його ознаки викладенi у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 10 жовтня 1982 р. N 6 "Про судову практику в справах, пов'язаних iз порушеннями вимог законодавства про охорону працi" (далi - Постанова вiд 10 жовтня 1982 р. N 6). Деякi слiдчi не враховували цих роз'яснень i не всiх винних у порушеннi законодавства про охорону працi притягали до вiдповiдальностi, внаслiдок чого справи поверталися на додаткове розслiдування з мотивiв неповноти досудового слiдства.

У практицi судiв трапляються випадки незаконного повернення справ прокурору для проведення додаткового розслiдування зi стадiї попереднього розгляду справи.

Так, постановою Первомайського мiського суду Луганської областi на пiдставi ст. 246 КПК повернено на додаткове розслiдування справу за обвинуваченням Н. та Б. згiдно з ч. 2 ст. 272 КК, якi були притягнутi до вiдповiдальностi за те, що вони як посадовi особи шахти "Первомайськвугiлля" (вiдповiдно - заступник начальника дiльницi та гiрничий майстер) не забезпечили безпечних умов працi, внаслiдок чого пiд обвалом породи загинув П. У постановi суд дав оцiнку зiбраним у справi доказам, вказав на їх неповноту та неконкретнiсть пред'явленого обвинувачення. За апеляцiєю помiчника прокурора Апеляцiйний суд Луганської областi постанову мiсцевого суду скасував i направив справу на новий судовий розгляд, зазначивши, що застосування ст. 246 КПК неприпустиме, якщо неповнота розслiдування може бути усунута в судовому засiданнi.

Згiдно з п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК кримiнальна справа пiдлягає закриттю, якщо iснує не скасована постанова слiдчого про вiдмову в порушеннi справи за тим самим фактом.

Цю вимогу закону порушено при розслiдуваннi та судовому розглядi кримiнальної справи щодо Н., який був засуджений Карлiвським районним судом Полтавської областi за ч. 2 ст. 271 КК. У справi є не скасована прокурором постанова слiдчого прокуратури Карлiвського району про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи щодо Н. за тими ж обставинами - загибель людини внаслiдок порушення вимог законодавства про охорону працi.

Судовий розгляд справ

Аналiз справ, якi надiйшли для узагальнення, показав, що суддi переважно дотримуються передбачених у статтях 241, 256 КПК строкiв розгляду справи. Проте деякi суди Донецької, Днiпропетровської, Черкаської, Вiнницької, Сумської та деяких iнших областей допускали порушення цих строкiв.

Так, Тернiвський мiський суд Днiпропетровської областi протягом двох рокiв розглядав справу за обвинуваченням Д. за ч. 2 ст. 272 КК. Причини вiдкладення слухання справи були рiзнi: неявка в судове засiдання свiдкiв, адвоката, а також невиправдано великi (два-три мiсяцi) строки перерв у слуханнi справи.

У iншiй справi - за обвинуваченням Ц. та Х. за ч. 1 ст. 272 КК, яка надiйшла до Єнакiївського мiського суду Донецької областi 8 сiчня 2004 р., попереднiй розгляд був призначений суддею на 6 лютого цього ж року, але фактично розгляд справи суддя не провадив. У справi вiдсутнi постанови суддi про проведення попереднього розгляду i про призначення справи до судового розгляду. Розгляд справи по сутi почався 3 березня 2004 р., а вирок постановлено 19 липня 2004 р. До того ж слухання неодноразово вiдкладалося з причин неявки свiдкiв. Таким чином, справу фактично не було вирiшено протягом шести мiсяцiв одинадцяти днiв.

Лебединський районний суд Сумської областi понад рiк розглядав кримiнальну справу за обвинуваченням П. за ч. 2 ст. 271 КК. Справа надiйшла до суду 8 сiчня 2003 р., була призначена до розгляду на 3 березня цього ж року, а вирок постановлений 4 лютого 2004 р. Слухання переносилося понад 10 разiв у зв'язку iз розглядом суддею i прокурором iншої справи, неявкою пiдсудного, свiдкiв, витребуванням судом додаткових матерiалiв тощо.

Можна навести чимало подiбних прикладiв.

Статтями 53 та 254 КПК передбачений обов'язок суду забезпечити права потерпiлих вiд злочинiв. Не всi суди дотримуються цих вимог закону.

Так, без виклику та участi в судовому засiданнi потерпiлого Карлiвський районний суд Полтавської областi розглянув справу за обвинуваченням Н. за ч. 2 ст. 271 КК.

Деякi суди пiд час розгляду справ не звертають уваги на iгнорування органами досудового слiдства бланкетностi диспозицiй статей 271 та 272 КК, вiд чого потерпає повнота з'ясування i висвiтлення у вироку об'єктивної сторони злочину, зокрема причинного зв'язку, а також правильнiсть квалiфiкацiї дiй пiдсудного.

У вироку Київського районного суду м. Полтави щодо М., засудженого за ч. 2 ст. 272 КК, лише зазначено, що засуджений допустив порушення правил безпеки пiд час виконання робiт, пов'язаних iз пiдвищеною небезпекою, але не вказано, якi статтi, пункти яких саме законодавчих або нормативних актiв вiн порушив. Подiбнi випадки трапляються в судовiй практицi всiх регiонiв. Наприклад, iз чотирьох вивчених Апеляцiйним судом Одеської областi справ зазначеної категорiї тiльки в однiй органи досудового слiдства i суд зробили посилання на нормативнi акти, якi були порушенi.

Неврахування деякими судами бланкетного характеру диспозицiй статей 271 та 272 КК зумовило неправильну квалiфiкацiю дiй засуджених у багатьох вивчених справах: така квалiфiкацiя простежується з моменту пред'явлення особi обвинувачення на досудовому слiдствi. Мiсцевi суди з пiдстав неправильної квалiфiкацiї дiй пiдсудних кримiнальнi справи на додаткове розслiдування не повертали. Проте автори узагальнення та апеляцiйнi суди при вивченнi справ цiєї категорiї виявили багато випадкiв неправильної квалiфiкацiї дiй засуджених судами першої iнстанцiї.

Солом'янський районний суд м. Києва засудив У. та П. за ч. 2 ст. 271 КК за те, що У., працюючи виконробом закритого акцiонерного товариства "Оболонь", а П. - виконробом державного пiдприємства "Рембудкомплект", не забезпечили безпечних умов працi на будiвельному майданчику по вул. Кадетський гай, 3 у м. Києвi. Внаслiдок цього двоє мулярiв, якi працювали на кладцi стiни 5-го поверху будинку, загинули вiд травм, отриманих вiд падiння на них з висоти 10-го поверху пiноблокiв, а одному муляру були спричиненi легкi тiлеснi ушкодження. Згiдно з висновком будiвельно-технiчної експертизи та iншими матерiалами справи, у дiях У. i П. вбачалися порушення безпеки на будiвництвi, в тому числi при проведеннi робiт iз перемiщення вантажiв кранами. Враховуючи бланкетний характер диспозицiї статей 271 та 272 КК, суд повинен був звернутися до законодавчих i нормативно-правових актiв про охорону працi та безпеку виробництва, зокрема до Законiв N 2694-ХII та N 2245-III i Перелiку 1993 р., якi до таких робiт вiдносять i роботи з будiвництва та монтажу будинкiв, роботи на висотi, вантажно-розвантажувальнi роботи за допомогою машин i механiзмiв. Виходячи з наведеного та аналiзу матерiалiв справи, можна зробити висновок, що своїми дiями У. i П. порушили спецiальнi правила iз забезпечення безпеки будiвельних робiт, а тому їхнi дiї необхiдно було квалiфiкувати не за ч. 2 ст. 271 КК, а за спецiальною нормою, в якiй передбачено вiдповiдальнiсть за такi дiї, а саме за ч. 2 ст. 272 КК.