Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Євграфова Павла Борисовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича - суддя-доповідач,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності" від 11 січня 1993 року N 5-93 і розпоряджень Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року N 509-р та від 12 вересня 1997 року N 504-р.

Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І. та розглянувши матеріали конституційного подання, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

У конституційному поданні народні депутати України порушують питання про невідповідність Конституції України (неконституційність) Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності" від 11 січня 1993 року N 5-93 (далі - Декрет), за яким Кабінету Міністрів України надано право приймати рішення про розміщення центральних державних органів в адміністративних будинках, нежилих приміщеннях, що є у державній власності, та розпоряджень Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року N 509-р та від 12 вересня 1997 року N 504-р (далі - розпорядження) про розміщення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в приміщеннях другого поверху фасадного будинку та третього поверху будинку у дворі по вул. Б.Хмельницького, 26 у м. Києві.

Автори клопотання обгрунтовують свої позиції тим, що Кабінет Міністрів України, скориставшись наданим правом вилучати нерухоме майно (основні фонди) у юридичних осіб і передавати його центральним державним установам, позбавив цих юридичних осіб права на господарювання в приміщеннях, які перебували в їх оперативному управлінні, що суперечить положенням частини четвертої статті 13, статей 43, 48, пункту 5 статті 116 Конституції України, Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про власність", "Про підприємства в Україні".

Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань процесуальною ухвалою від 23 вересня 1999 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 4 статті 39, пункту 3 статті 45, статей 46, 48 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Конституційний Суд України дійшов висновку, що в конституційному поданні народних депутатів України має місце оспорювання актів Кабінету Міністрів України у сфері господарських правовідносин щодо вирішення конкретних питань, а наведене правове обгрунтування їх неконституційності фактично стосується неузгодженості Декрету, який має силу закону, та розпоряджень з іншими законами, а не з нормами Конституції України.

Так, обгрунтовуючи неконституційність Декрету та розпоряджень, суб'єкт права на конституційне подання посилається на їх невідповідність положенням статті 13 Закону України "Про підприємства в Україні", якими встановлено, що вилучення державою у підприємств їх основних фондів здійснюється тільки у випадках, передбачених законом. На думку народних депутатів України, Декрет і розпорядження не узгоджуються з положеннями статті 56 Закону України "Про власність", якими заборонено втручання державного органу у здійснення повноважень щодо володіння, користування та розпорядження майном особами, які володіють ним на праві повного господарського відання або оперативного управління. Вилучення майна унеможливлює здійснення цих повноважень, призводить до втрати робочих місць та інших соціальних гарантій громадянами, що є прямим порушенням їх конституційних прав.