- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Ухвала
У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 140-143 Конституції України
м. Київ 13 липня 1999 року N 36-у/99 | Справа N 2-33/99 |
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Тимченка Івана Артемовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Козюбри Миколи Івановича,
Корнієнка Миколи Івановича - суддя-доповідач,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мартиненка Петра Федоровича,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Селівона Миколи Федосовича,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Яценка Станіслава Сергійовича,
розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення статей
140 -
143 Конституції України.
Заслухавши суддю-доповідача Корнієнка М.І. та розглянувши матеріали конституційного подання, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. У конституційному поданні 45 народних депутатів України порушується питання щодо офіційного тлумачення положень статей
140 -
143 Конституції України з метою роз'яснення низки питань, які стосуються:
1) територіальних громад та їх членів (Хто є повноважним членом територіальної громади - житель чи громадянин України та чи рівні у своїх правах члени територіальної громади? Чи повинні територіальні громади бути утворені відповідно до кожної адміністративно-територіальної одиниці, чи тільки до населених пунктів: сіл, селищ, міст? Чи мають право об'єднуватись в одну територіальну громаду жителі будь-яких сусідніх сіл, селищ, міст?);
2) організації місцевого самоврядування у містах з районним поділом (Як слід розуміти термін "організація управління районами в містах", що використовується у частині п'ятій статті
140 Конституції України? Чи можуть жителі частини населеного пункту бути одночасно членами декількох територіальних громад? Чи можуть в одному місті одночасно існувати територіальна громада міста та територіальні громади районів у місті? Чи можуть територіальні громади міста та районів у місті входити одна в другу та чи матимуть вони при цьому однакові повноваження? Чи кожна районна в місті територіальна громада є власником комунального майна, особливо, якщо районна у місті рада не утворювалася, та чи означає це, що власністю територіальної громади району в місті управляє виключно міська рада? Чи може районна в місті рада (якщо вона утворена) управляти майном територіальної громади району в місті, за яких умов і в яких межах? Хто буде правонаступником майна, яке придбане районною в місті радою, якщо на міському референдумі або сесії міської ради буде прийнято рішення не утворювати районні у місті ради? Чи має право міська рада в будь-який час прийняти рішення про неутворення районних у місті рад та з якого часу в такому разі обрана районна у місті рада втратить свої повноваження?);
3) системи виконавчих органів рад (Скільки виконавчих органів можуть утворювати сільські, селищні, міські ради та який з цих органів очолює сільський, селищний, міський голова?).
2. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань та звернень своєю ухвалою від 7 липня 1999 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті
45 Закону України
"Про Конституційний Суд України".
3. Конституційний Суд України погодився з ухвалою Колегії суддів Конституційного Суду України виходячи з того, що частина перша статті
93 Закону України
"Про Конституційний Суд України" як підставу для офіційного тлумачення
Конституції України та законів України передбачає практичну необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень
Конституції України та законів України, яка виникає в практиці правозастосування.
У конституційному поданні народних депутатів України такої підстави не викладено. Посилання на те, що практична необхідність в офіційній інтерпретації вказаних положень
Конституції України "виникла у зв'язку з необхідністю забезпечення нормального функціонування місцевого самоврядування та подальшого ухвалення відповідних законів України" не можна визнати такою підставою.
4.1. Відповідно до статті
3 Закону членами територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування є громадяни України. Будь-які обмеження їх прав на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняється.
Частина перша статті
140 Конституції України та частина перша статті
1 Закону прямо відповідає й на інші питання, поставлені в конституційному поданні: територіальну громаду складають жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями; право добровільно об'єднуватися в одну територіальну громаду мають тільки жителі сіл.
4.2. Відповідно до
Закону у містах з районним поділом місцеве самоврядування має здійснюватися як на загальноміському, так і районному його рівні, проте з такими особливостями:
територіальні громади районів у містах є суб'єктами комунальної власності (частина п'ята статті
6 Закону) , яка є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування;
................Перейти до повного тексту