Конституційний Суд України у складі:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича - доповідача,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Нікітіна Юрія Івановича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва" від 25 лютого 2008 року N 157 (Урядовий кур'єр, 2008 р., 28 лютого).

Заслухавши суддю-доповідача Головіна А.С. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 54 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва" від 25 лютого 2008 року N 157 (далі - Указ) таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Указ передбачає вжиття Кабінетом Міністрів України, Київською міською державною адміністрацією в установленому порядку невідкладних заходів щодо суттєвого поліпшення транспортного та побутового обслуговування населення (пункт 1 статті 1) , збереження, відтворення та охорони культурного середовища у місті Києві (пункт 2 статті 1) .

Народні депутати України вважають, що Указ не відповідає вимогам статей 5, 6, 19, 102, 106, 113, 116, 118, 119, 120, 140, 143 Основного Закону України і що Президент України, видавши його, вийшов за межі своїх функцій і повноважень, втрутився в компетенцію Кабінету Міністрів України, Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради як органу місцевого самоврядування і діяв у спосіб, не передбачений Конституцією України.

Автори клопотання стверджують, що змістовний та системний аналіз положень Основного Закону України засвідчує, що Президент України не уповноважений "на здійснення організаційних та інших дій у сфері господарювання чи розпорядчої діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування", але, видавши Указ, він фактично розпорядився об'єктами державної комунальної власності і виступив самостійним суб'єктом виконавчо-розпорядчих дій, що суперечить засадничим принципам поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову і функціональній визначеності державних органів щодо збалансування їх дій як єдиної державної влади.

Крім того, в конституційному поданні зазначається, що положення пунктів 1-3 статті 1 Указу врегульовані законами України "Про Кабінет Міністрів України", "Про місцеві державні адміністрації", "Про транспорт", "Про міський електричний транспорт", "Про планування і забудову території", "Про основи містобудування", "Про охорону культурної спадщини" та іншими, в яких визначені система, механізм та об'єм виконання виконавчо-розпорядчих повноважень кожного із суб'єктів правовідносин у відповідній сфері діяльності.