Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Розенка Віталія Івановича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 35 Конституції України та відповідності Конституції України (конституційності) статті 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 49 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 35 Конституції України та визнання неконституційною статтю 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року N 987-XII, якою передбачається створення державного органу України у справах релігій.

На думку суб'єкта права на конституційне подання, наявність такого державного органу суперечить конституційному принципу відокремлення церкви та релігійних організацій від держави, а також засадам, визначеним міжнародно-правовими актами про права та свободи людини.

Крім того, необхідність офіційного тлумачення положень статті 35 Конституції України та визнання неконституційною статтю 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" народні депутати України мотивують тим, що Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", яким пропонує суттєво розширити функції Державного комітету України у справах релігій. Зокрема, йдеться про надання йому повноважень здійснювати контроль за додержанням законодавства України про свободу світогляду та релігійні організації (стаття 29) та забезпечувати проведення державної політики щодо релігій і церкви (частина перша статті 30). Ці положення проекту Закону, на думку суб'єкта права на конституційне подання, суперечать статті 35 Конституції України.

2. Ухвалою Колегії суддів Конституційного Суду України з конституційних подань та звернень від 22 червня 1999 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

3. Згідно з частиною другою статті 39 та частиною першою статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" суб'єкт права на конституційне подання (стаття 40 цього Закону) у конституційному поданні зазначає правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні.

Разом з тим відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

4. Суб'єкт права на конституційне подання зазначених вимог Закону не виконав. У конституційному поданні немає правового обгрунтування як тверджень щодо практичної необхідності в офіційному тлумаченні положень статті 35 Конституції України, так і щодо неконституційності положень статті 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Замість цього конституційне подання містить перелік правових актів та положень, що не підкріплені відповідними правовими аргументами.

Посилання на те, що практична необхідність в офіційному тлумаченні положень статті 35 Конституції України зумовлена внесенням Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", з окремими положеннями якого суб'єкт права на конституційне подання не погоджується, не є підставою, яку передбачає стаття 93 Закону України "Про Конституційний Суд України".