З метою забезпечення однакового і правильного застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є дати судам такі роз'яснення:

1. Передбачений главою 23 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) попередній розгляд справи є важливою самостійною стадією кримінального процесу, в якій суддя зобов'язаний у строки, визначені в статті 241 КПК, на підставі ретельного вивчення матеріалів справи перевірити, чи достатньо підстав для призначення справи до судового розгляду.

Прийняттю рішення про призначення справи до судового розгляду у справі, що надійшла від прокурора, передує послідовне з'ясування суддею щодо кожного з обвинувачених, передбачених статтею 237 КПК, таких питань:

1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК;

4) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;

5) чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб (за наявності клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника);

6) чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу України (далі - КК), яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено (за наявності клопотання прокурора, потерпілого чи його представника).

З'ясовуючи питання про те, чи немає підстав для зміни, скасування або обрання обвинуваченому запобіжного заходу, суддя повинен ураховувати не тільки положення, передбачені в КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенції) та практики Європейського суду з прав людини.

У разі відсутності підстав для направлення справи за підсудністю іншому суду, зупинення чи закриття справи, повернення справи прокурору, повернення справи на додаткове розслідування справа призначається до судового розгляду.

У справах, які були порушені прокурором відповідно до правил статті 430 КПК і надійшли до суду від прокурора з обвинувальним висновком, необхідно проводити попередній розгляд у порядку, передбаченому главою 23 КПК, але у строки, що визначені в статті 431 КПК.

2. Перевірка наявності підстав для призначення справи до судового розгляду чи для прийняття іншого рішення у справі здійснюється в засіданні з попереднього розгляду справи, яке у всіх випадках і за всіма категоріями кримінальних справ провадиться одноособово суддею, якому справа передана у провадження відповідно до встановленого в суді порядку, незалежно від того, в якому складі суду така справа може розглядатися відповідно до вимог статті 17 КПК.

Про призначення справи до попереднього розгляду окремий процесуальний документ не виноситься.

Про день, час і місце попереднього розгляду справи учасники процесу повідомляються за розпорядженням головуючого, про що їм надсилаються повідомлення поштою, факсом, телеграфом, телефонограмою та іншими засобами зв'язку. Такі повідомлення направляються у строки, що дають змогу забезпечити своєчасність їх отримання і право сторін на участь у попередньому розгляді справи.

3. Суддя має додержувати вимог частини першої статті 240 КПК, відповідно до якої при попередньому розгляді справи участь прокурора є обов'язковою, а неявка інших учасників процесу, які своєчасно були повідомлені про день і час попереднього розгляду справи, не перешкоджає такому розгляду. У випадку надходження від обвинуваченого, який тримається під вартою, заяви про бажання взяти участь у попередньому розгляді справи, суддя вживає заходів для доставки обвинуваченого в засідання з попереднього розгляду справи.

Вважати правильною практику тих суддів, які в разі надходження обґрунтованих клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, заміну менш суворого запобіжного заходу на взяття під варту чи зміну запобіжного заходу - взяття під варту на інший менш суворий запобіжний захід, визнають обов'язковою явку в засідання з попереднього розгляду справи обвинуваченого та його захисника, допущеного до участі у справі відповідно до вимог частини першої статті 45 КПК, а також забезпечують доставку в засідання з попереднього розгляду справи обвинуваченого, що тримається під вартою.

4. Згідно з частиною третьою статті 240 КПК при попередньому розгляді справи є обов'язковим ведення протоколу засідання.

На цій стадії розгляду справи законом не передбачено фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Однак при прийнятті за результатами попереднього розгляду справи рішення про її призначення до судового розгляду суддя згідно з частиною четвертою статті 87 КПК зобов'язаний за вимогою хоча б одного учасника судового розгляду справи вирішити питання про забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів. Рішення про фіксацію судового розгляду справи технічними засобами суддя може прийняти і за власною ініціативою.

5. За змістом закону (частина друга статті 240 КПК) попередній розгляд справи суддею здійснюється в такому порядку: суддя відкриває засідання; повідомляє, що провадиться попередній розгляд кримінальної справи та якої саме; встановлює дані про особу обвинуваченого і перевіряє повноваження учасників процесу, які з'явилися в засідання; повідомляє, ким проводиться попередній розгляд справи із зазначенням прізвищ судді, прокурора і секретаря; роз'яснює право відводу судді (статті 54, 55, 56 КПК) , прокурора (статті 54, 56, 58 КПК), секретаря (статті 54, 62 КПК), перелічує обставини, що тягнуть усунення від участі в попередньому розгляді справи захисника обвинуваченого, представників потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача (статті 61, 61-1, 63 КПК); вирішує заявлені відводи; роз'яснює учасникам попереднього розгляду справи їх права на цій стадії процесу, виходячи з вимог статей 237, 240, 246, 248, 249-1, 253, 255 КПК; надає слово для доповіді прокурору для висвітлення питань, зазначених у статті 237 КПК, викладення своєї позиції щодо можливості призначення справи до судового розгляду та своїх клопотань. У разі явки інших учасників процесу вони висловлюють свої думки з таких же питань і викладають свої клопотання, після чого знову надається слово прокурору для висловлення думки щодо клопотань учасників процесу. Заслухавши всіх учасників процесу, суддя видаляється до нарадчої кімнати, де вирішує заявлені клопотання та приймає рішення.

6. За результатами попереднього розгляду справи суддя своєю мотивованою постановою приймає одне з рішень, зазначених у статті 244 КПК. Ураховуючи вимоги статті 62 Конституції України та пункту 2 статті 6 Конвенції, постанову за результатами попереднього розгляду справи не може бути викладено у формулюваннях, які порушують принцип невинуватості особи. При прийнятті суддею рішення про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу висновок щодо наявності підстав для цього або їх відсутності має бути мотивованим у постанові. З огляду на вимоги частини першої статті 11 Закону України від 7 лютого 2002 року N 3018-III "Про судоустрій України" суддя, прийнявши при попередньому розгляді кримінальної справи рішення про її закриття, повинен ухвалити постанову іменем України.

7. Суддям слід враховувати, що законом встановлено особливості досудового розгляду у справах, які відповідно до вимог статті 27 КПК порушуються за скаргою потерпілого.

За змістом статті 251 КПК досудовий розгляд скарги потерпілого з проханням порушити кримінальну справу за один із злочинів, зазначених у частині першій статті 27 КПК, суддя здійснює одноособово та за результатами розгляду скарги приймає одне із рішень, визначених у частині другій статті 251 КПК. З огляду на вимоги частини другої статті 97 КПК рішення по скарзі потерпілого суддя зобов'язаний прийняти не пізніше триденного строку з дня надходження скарги. Направлення особі, яка подала скаргу, та особі, про притягнення якої до кримінальної відповідальності порушується питання, повідомлення про день досудового розгляду скарги законом не передбачено.

Скарга залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала, якщо зміст скарги не відповідає вимогам статей 223, 224 КПК (чітко не викладені підстави для порушення справи, час, місце, мотиви, наслідки вчинення злочину, його юридична кваліфікація та відповідні докази, не наведені дані про особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, та відсутнє прохання про притягнення особи до кримінальної відповідальності). У постанові судді про залишення скарги без розгляду має бути роз'яснено, що після усунення недоліків скарги особа може знову звернутися до суду зі скаргою в межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен керуватися вимогами статей 6, 94, 99 КПК.

Установивши наявність у скарзі достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, зазначеного у частині першій статті 27 КПК, суддя порушує кримінальну справу і призначає її до судового розгляду. У цій постанові зазначаються приводи і підстави для порушення справи, прізвище, ім'я та по батькові особи, щодо якої справа порушена, та кримінальний закон, за яким справа порушена. Також у постанові вирішуються інші питання, які стосуються підготовчих до судового розгляду дій. Копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення справи і призначення її до судового розгляду, а також судова повістка про виклик у судове засідання мають бути вручені підсудному не пізніше як за три доби до слухання справи.

Рішення про направлення скарги за належністю прокурору суддя приймає у випадках: коли у скарзі йдеться про діяння, що переслідується в порядку публічного обвинувачення, тобто про злочини, які не зазначені у частині першій статті 27 КПК; коли скарга подана в інтересах особи, яка не може в силу безпорадного стану, залежності від обвинуваченого чи з інших причин самостійно подати скаргу і захищати свої інтереси.

У разі якщо скаргу про злочини, зазначені у частині першій статті 27 КПК, подано на осіб, які мають фізичні та психічні вади і не можуть самостійно здійснювати свій захист або обвинувачуються у вчиненні злочину в неповнолітньому віці, що за вимогами статті 111 КПК вимагає обов'язкового провадження досудового слідства, суддя повинен за наявності підстав до порушення справи прийняти рішення про порушення кримінальної справи і направлення її прокурору для організації досудового слідства.

8. Вирішуючи питання про те, чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла, суддя повинен виходити з положень КПК про предметну (родову), територіальну, спеціальну підсудність і підсудність за зв'язком справ (статті 33, 34, 36, 37, 39, 40 КПК). Установивши, що справа не підсудна суду, суддя з попереднього розгляду своєю постановою повинен направити її за підсудністю (стаття 41, частина третя статті 249 КПК).

9. Суддям слід мати на увазі, що у стадії попереднього розгляду справи провадження у ній може бути зупинено тільки з двох підстав, передбачених частинами першою, другою статті 249 КПК, а саме: коли обвинувачений зник і місце його перебування невідоме (за винятком випадку, коли він перебуває за межами України та ухиляється від явки до суду, що дає підстави для розгляду справи щодо нього за його відсутності - пункт 1 частини другої статті 262 КПК); коли обвинувачений захворів на таку хворобу, що виключає можливість його участі в судовому розгляді справи (наявність такої хвороби повинна бути підтверджена належно завіреною довідкою лікувального закладу, наданою на час попереднього розгляду, яка долучається до справи).

При цьому правильною є практика суддів, які вимагають наявності у лікарській довідці крім даних про медичний діагноз обвинуваченого також даних про умови лікування (амбулаторне, стаціонарне) і його орієнтовний строк. У разі встановлення, що захворювання обвинуваченого не потребує тривалого лікування, суддя не вправі зупиняти провадження у справі.

Установлення факту зникнення обвинуваченого та відсутності даних про місце його перебування можливе за наявності відповідних матеріалів, зокрема, інформації органів внутрішніх справ, прокуратури, письмових повідомлень відділень поштового зв'язку, письмових заяв родичів, сусідів обвинуваченого тощо.

Приймаючи рішення про зупинення провадження у справі щодо обвинуваченого за підставами, зазначеними в частинах першій, другій статті 249 КПК, суддя повинен указати в постанові термін зупинення: до розшуку обвинуваченого в разі, коли він зник і місце його перебування невідоме, або до його видужання в разі захворювання. Також одночасно з цим суддя вправі обрати, змінити чи скасувати обраний обвинуваченому запобіжний захід. Це рішення з наведенням відповідного обґрунтування викладається в постанові про зупинення провадження у справі.

Постанова судді в частині оголошення розшуку обвинуваченого повинна містити потрібні відомості про особу розшукуваного (прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, громадянство, місце реєстрації і тимчасового проживання, сімейний стан, місце роботи, відомості про родичів тощо). Розшук обвинуваченого відповідно до вимог частини першої статті 139, статті 158 КПК, статей 6, 7 Закону України від 18 лютого 1992 року N 2135-XII "Про оперативно-розшукову діяльність" покладається на перелічені у статті 5 цього Закону підрозділи (органи Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, державної податкової служби тощо), які здійснюють оперативну-розшукову діяльність, для чого їм на виконання направляється копія постанови судді.

У випадку, коли обвинуваченого розшукано чи він видужав, суддя повторно призначає справу до попереднього розгляду.

За наявності підстав для зупинення провадження у справі щодо одного з обвинувачених у цій же справі суддя має керуватися вимогами статті 26 КПК і в разі неможливості окремого судового розгляду справ щодо цих обвинувачених - зупинити провадження в усій справі. За можливості проведення окремого судового розгляду справ щодо обвинувачених суддя повинен виділити і зупинити своєю постановою справу щодо того обвинуваченого, який не може брати участь у судовому розгляді, а щодо інших обвинувачених своєю постановою призначити справу до судового розгляду.

10. За змістом статті 248 КПК при попередньому розгляді можуть бути закриті як справи, що надійшли до суду з обвинувальним висновком (зокрема за актом амністії), так і справи, що надійшли до суду від прокурора з постановами прокурора чи слідчого, погодженими із прокурором, про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності із закриттям кримінальної справи. У цій стадії визначена можливість закриття справи за всіма підставами, зазначеними у статті 248 КПК. Також на цій стадії справа може бути закрита і за спеціальних підстав, передбачених в Особливій частині КК (зокрема, за частиною другою статті 111, частиною другою статті 114, частиною третьою статті 175, частиною четвертою статті 212, частиною четвертою статті 212-1, частиною другою статті 255, частиною другою статті 258-3, частиною шостою статті 260, частиною третьою статті 263, частиною четвертою статті 289, частиною четвертою статті 307, частиною четвертою статті 309, частиною четвертою статті 311, частиною третьою статті 369, частиною четвертою статті 401 КК).

Разом з тим треба мати на увазі, що справа, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком або з постановою прокурора у порядку статті 9 КПК, з підстав, передбачених частиною першою статті 97 КК і частиною першою статті 447 КПК, тобто щодо неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, не може бути закрита на стадії попереднього розгляду справи із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, оскільки при суперечності в цій частині норм статті 248 і статті 447 КПК підлягає застосуванню стаття 447 КПК як спеціальна норма, яка передбачає обов'язкове призначення такої справи до судового розгляду. У таких випадках питання про її закриття вирішується при судовому розгляді справи згідно зі статтею 282 КПК.

Суддя не може закрити справу при попередньому розгляді й тоді, коли для з'ясування (підтвердження) підстав для її закриття необхідно досліджувати й оцінювати певні докази у справі, дані щодо поведінки обвинуваченого (наприклад, при визначенні дійового каяття в діях обвинуваченого) або коли за законом вимагається згода обвинуваченого на закриття справи, але такої згоди у справі немає.

Однак в останньому випадку суддя під час попереднього розгляду справи повинен роз'яснити обвинуваченому можливість закриття справи за умови відсутності проти цього його заперечень та переконатися, що обвинуваченому зрозумілі наслідки закриття справи за його згодою (зокрема цивільно-правові). Правильною є практика тих суддів, які пропонують обвинуваченому оформити свою згоду на закриття справи письмовою заявою з розпискою про ознайомлення з наслідками закриття справи.

У випадку незгоди судді з постановою прокурора або слідчого, погодженою з прокурором, про можливість закриття справи щодо обвинуваченого з підстав, зазначених у статті 248 КПК, суддя при попередньому розгляді справи вправі або повернути її на додаткове розслідування на підставі статті 246 КПК (якщо у справі допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону чи не виконано обов'язкові при проведенні досудового слідства дії, які мають значення для прийняття рішення по суті справи, зокрема не проведено відповідні експертизи), або повернути справу прокурору на підставі статті 249-1 КПК (якщо прокурор не дотримав вимог закону щодо перевірки наявності підстав для закриття справи).

Вирішуючи питання про можливість закриття справи при попередньому її розгляді, судді повинні враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 23 грудня 2005 року N 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності".

11. Відповідно до вимог статті 249-1 КПК підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228 - 232 КПК при перевірці справи з обвинувальним висновком, при прийнятті у ній рішень та при направленні справи до суду.