У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) стосовно правового режиму мораторію та порядку задоволення вимог кредиторів під час його дії, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

1. Відповіднодо статті 1 мораторій на задоволення вимог кредиторів (далі - мораторій) - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Про введення мораторію зазначається в ухвалі про порушення справи про банкрутство (частина 2 статті 12 Закону).

Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 1 2 Закону.

2. У вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій слід виходити з такого.

2.1. Мораторій поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. За змістом Закону мораторій поширюється і на зобов'язання, що виникли до порушення справи про банкрутство, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство.

2.2. Мораторій поширюється на вимоги кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі або інші документи, за якими стягнення заборгованості має здійснюватись у безспірному порядку.

2.3. Мораторій поширюється виключно на виконавчі документи, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру.

Що ж до виконавчих документів, одержаних кредиторами за речово-правовими позовами, то на них мораторій не поширюється, у тому числі на виконавчі документи судів про задоволення віндикаційного або негаторного позову до боржника чи позову про визнання права власності на певне майно, яке утримується боржником. Рішеннями суду за цими позовами встановлюється неправомірність володіння або необгрунтованість домагання боржника на певне майно.

2.4. Мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Мораторій, зокрема, зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі, виконання зобов'язання боржника його поручителем, гарантом, страховиком тощо.

2.5. У процедурі розпорядження майном боржника задоволення вимог кредиторів, на які поширюється режим мораторію, можливе виключно на підставі частин 3 та 4 статті 14 Закону, тобто за умови одночасного пропорційного задоволення вимог усіх кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів за згодою кредиторів та за погодженням з розпорядником майна.

2.6. Мораторій поширюється на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо, хоча ці категорії вимог не підлягають задоволенню у межах провадження у справі про банкрутство.

2.7. За змістом абзацу сьомого статті 1, частини 5 статті 12, частини 4 статті 17, частини 1 статті 2 3 Закону мораторій поширюється на вимоги щодо сплати неустойки (пені, штрафу), суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями, а також на вимоги щодо сплати пені та штрафних санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства. Проте такі вимоги не підлягають задоволенню в межах провадження у справі про банкрутство.