Верховний Суд України має інформацію щодо неоднозначного застосування судами загальної юрисдикції законодавства з питань оскарження в судах рішень комісій з розслідування виробничих травм, визнання нещасними випадків, пов'язаних чи не пов'язаних з виробництвом, а саме Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону праці", Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1112 від 25.08.2004 року.

Безпосередньо судами у порушення вимог закону приймались рішення за позовами регіональних відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) про визнання недійсними чи скасування актів форми Н-1 та Н-5, а також визнання нещасними випадків такими, що не пов'язані з виробництвом.

Така практика судів обмежує право працівників на соціальний захист у разі ушкодження здоров'я на виробництві та унеможливлює одержання останніми страхових виплат та інших видів соціальної допомоги відповідно до чинного законодавства України.

З метою чіткого дотримання законодавства звертаємо увагу на таке.

Захист прав, свобод та інтересів працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, здійснюється у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Питання розслідування нещасного випадку на виробництві згідно з Законом України "Про охорону праці" відноситься до сфери організації здорових і безпечних умов праці на підприємстві, а не до сфери регулювання питань соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.