Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Домбровського Івана Петровича - головуючий,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича - суддя-доповідач,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про звільнення С. Станік з посади судді Конституційного Суду України" від 1 травня 2007 року N 370 (Офіційний вісник Президента України, 2007 р., N 6, ст. 101).

Заслухавши суддю-доповідача Дідківського А.О. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 53 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Указ Президента України "Про звільнення С. Станік з посади судді Конституційного Суду України" (далі - Указ).

Народні депутати України вважають, що гарантована Конституцією України незалежність суддів Конституційного Суду України забезпечується "особливим порядком їх призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 26 частини першої статті 85, статті 148, 149) , забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина друга статті 126) , особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (статті 126, 149) тощо. Незалежність і недоторканність суддів не є їхнім особистим привілеєм, а мають публічно-правовий характер і спрямовані передусім на безперешкодне виконання суддею своїх професійних обов'язків у здійсненні правосуддя".

У конституційному поданні також зазначається, що незалежність суддів - це основоположний принцип функціонування судової влади, зміст якого є універсальним і не може змінюватися в залежності від політичної ситуації в державі.

На думку народних депутатів України, Президент України як гарант додержання Конституції України повинен не лише дотримуватися конституційних принципів у своїй діяльності, а й забезпечувати гарантії незалежності суддів, в тому числі й суддів Конституційного Суду України.

Автори клопотання стверджують, що Указ не містить юридичних фактів порушення суддею Конституційного Суду України С. Станік присяги, виданий всупереч вимогам статті 8, частини другої статті 19, статей 106, 126, 149 Конституції України, статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" та параграфа 63 Регламенту Конституційного Суду України, а тому є неконституційним.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 4 червня 2007 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України", непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Основним Законом України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152) .

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні повинне бути зазначене правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або його окремих положень (пункт 4 частини другої статті 39) .

Аналіз конституційного подання свідчить про те, що його авторами зазначених вимог не дотримано. Вони лише навели зміст ряду положень статей 8, 19, 106, 126 та 149 Конституції України, а правового обґрунтування невідповідності цим конституційним нормам Указу у поданні немає. У ньому фактично наводяться аргументи щодо невідповідності Указу статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" та параграфа 63 Регламенту Конституційного Суду України, якими, на думку народних депутатів України, визначена процедура припинення повноважень судді Конституційного Суду України. Тоді як положення статті 126 Конституції України встановлюють лише підстави звільнення з посади судді, які відповідно до статті 149 Основного Закону України поширюються також на суддів Конституційного Суду України.