Протягом часу, який минув після V (чергового) та VI (позачергового) з'їздів суддів України, органи державної влади здійснили комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на забезпечення подальшого проведення судової реформи, удосконалення судочинства та піднесення рівня правосуддя в Україні в інтересах суспільства й держави, захисту конституційних прав і свобод людини. Зокрема, з'їзд відзначає наявність позитивних зрушень у таких напрямах:

утвердження судової влади як самостійної складової державної влади;

забезпечення верховенства права та права кожного на справедливий судовий розгляд незалежним і неупередженим судом;

законодавче визначення механізму впровадження адміністративного судочинства з метою захисту прав юридичних і фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин;

організація забезпечення судової діяльності (в межах визначених державним бюджетом коштів) органами виконавчої влади, зокрема, Державною судовою адміністрацією України як центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Прийнято і введено в дію Цивільний процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України, що має важливе значення як для зміцнення судової системи, так і для її подальшого розвитку та вдосконалення.

У зв'язку з розширенням повноважень судів загальної юрисдикції були розраховані та затверджені Радою суддів України норми часу, необхідного для розгляду справ суддею, що стануть основою для визначення необхідної чисельності суддів.

Досягнення у справі становлення судової влади очевидні, однак подальшому просуванню по шляху судової реформи заважають ряд негативних факторів, які характеризуються відсутністю послідовності, узгодженості та компромісів у її проведенні, що істотно знижує ефективність роботи судів і доступність правосуддя, значною мірою зумовлює численні скарги на постановлені судами рішення та звернення громадян до Європейського суду з прав людини.

Нагальною є необхідність прийняття нових Кримінально-процесуального і Господарського процесуального кодексів України, Кодексу про адміністративні проступки та інших законів, робота над якими невиправдано зволікається, тоді як чинне процесуальне законодавство загалом не відповідає судоустрою України.

Невирішеною залишається проблема реалізації конституційного права громадян на кваліфіковану юридичну допомогу. Спроби визначити порядок безоплатного надання такої допомоги не лише обвинуваченому, а й потерпілому є неефективними через незначні обсяги коштів, передбачених державою на ці заходи.

Через незавершеність створення системи адміністративних судів вони й після введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюють правосуддя, що істотно утруднює захист громадянами та юридичними особами своїх прав.

Функціонування навіть найдосконалішої судової системи неможливе без її належного фінансування державою. Відсутність достатнього фінансового забезпечення позбавляє судову владу незалежності й самостійності.

Рівень забезпечення судів приміщеннями, їх оснащення не відповідає їхньому статусу. Із 790 судів загальної юрисдикції лише 55 (7%) розташовані у приміщеннях, які повністю відповідають загальним вимогам щодо здійснення судочинства. Повільними темпами йдуть комп'ютеризація судів та інформаційне забезпечення їхньої діяльності.

Неповністю вирішені організаційні проблеми, пов'язані з охороною судів, медичним обслуговуванням суддів (у тому числі тих, які перебувають у відставці) і членів їхніх сімей, страхуванням життя та здоров'я суддів, наданням їм житла тощо.

Швидкий та якісний розгляд справ судами залежить також від рівня професійної підготовки суддівського корпусу. Це вимагає належної організації навчання та перепідготовки кадрів у Академії суддів України.

Доводиться повторно звертати увагу органів державної влади на те, що у зв'язку з поширенням юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, зростає навантаження на суддів, а штати судів залишаються неукомплектованими. Все ще низькою є оплата праці працівників апаратів судів.

З'їзд вважає, що зазначені недоліки зумовлені насамперед відсутністю системного підходу до подальшого проведення судової реформи та організації здійснення правосуддя в Україні.

На основі викладеного VII з'їзд суддів України В И Р І Ш И В:

1. Звіт Ради суддів України та інформацію про роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України взяти до відома.

2. Звернути увагу суддів України на необхідність піднесення рівня правосуддя з метою забезпечення належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави.

3. Раді суддів України:

- розробити комплекс заходів щодо реалізації пропозицій, висловлених у доповідях і виступах з питань порядку денного з'їзду;

- продовжити роботу щодо:

удосконалення професійної підготовки і підвищення кваліфікації суддівських кадрів, надання їм методичної допомоги;

захисту суддів від втручання у здійснення правосуддя, посягання на їхні життя, здоров'я, честь, гідність, майно, добиваючись у кожному такому випадку притягнення до відповідальності винних осіб.

4. Доручити Раді суддів України з урахуванням висловлених на з'їзді пропозицій звернутися до:

4.1. Президента України - щодо розгляду проекту змін і доповнень до Указу від 11 травня 1999 р. N 493 "Про порядок складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду", якими передбачено встановити конкретні строки складення присяги суддею, а також порядок складення присяги народними засідателями та присяжними, які залучаються до здійснення правосуддя;